Постанова
Іменем України
18 липня 2019 року
м. Київ
справа № 2-1818/06
провадження № 61-33114св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - Сумська міська рада,
третя особа - Комунальне підприємство "Сумське міське бюро технічної інвентаризації",
особа, яка не брала участі у справі та подала апеляційну скаргу на рішення суду - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 19 червня 2017 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Левченко Т. А., Криворотенка В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство "Сумське міське бюро технічної інвентаризації", про визнання права власності на частину будинку та права користування присадибною земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що йому на праві приватної власності належить 44/100 частин житлового будинку на АДРЕСА_1 . Власником іншої 56/100 частини цього ж будинку та користувачем частини присадибної земельної ділянки за цією ж адресою була ОСОБА_3, яка померла у 1994 році.
Посилаючись на відсутність спадкоємців як за законом, так і за заповітом та те, що він після відкриття спадщини більше 10 років відкрито користувався належною їй частиною житлового будинку і земельної ділянки, звернувся з вищевказаним позовом до суду.
На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на 56/100 частин житлового будинку на АДРЕСА_1, що належали ОСОБА_3, в порядку набувальної давності та визнати за ним право користування присадибною земельною ділянкою за тією ж адресою.
У вересні 2006 року виконавчий комітет Сумської міської ради звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та визнання права власності.
Посилаючись на відсутність у спадкодавця спадкоємців як за законом, так і за заповітом, вказуючи про наявність підстав для визнання спадщини відумерлою і передачі її у власність територіальної громади, звернувся з цим позовом.
На підставі вказаного позивач за зустрічним позовом просив визнати спадщину відумерлою та визнати за ним право власності на 56/200 частин житлового будинку на АДРЕСА_1 після померлої ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17 жовтня 2006 року у задоволенні первісного позову відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги задоволено.
Визнано відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_3 у вигляді 56/200 частин будинку на АДРЕСА_1 . Визнано за виконавчим комітетом Сумської міської ради право власності на 56/200 частин будинку на АДРЕСА_1 після померлої ОСОБА_3 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що після смерті ОСОБА_3 спадщину ніхто не прийняв, тому наявні правові підстави для визнання спадщини, яка відкрилась після її смерті, відумерлою.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 19 червня 2017 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 жовтня 2006 року закрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2, як на час ухвалення рішення судом першої інстанції, так і на час звернення з апеляційною скаргою не набув права на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, питання про його права та обов`язки цим рішенням не вирішувалося, а тому він позбавлений права на апеляційне оскарження.
При цьому зазначив, що факт наявності родинних відносин заявника ОСОБА_2 з померлою ОСОБА_3 відповідно до рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 вересня 2011 року, яким встановлено, що ОСОБА_2 є двоюрідним племінником за четвертою лінією споріднення із ОСОБА_3, сам по собі, не є належним і допустимим доказом щодо належності його до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_3, відповідно, і стосовно прийняття ним спадщини після померлої.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить, зокрема, скасувати ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 19 червня 2017 року та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину першу статті 1277 ЦК України. Апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги, що він у відповідності до приписів пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України є спадкоємцем померлої ОСОБА_3 та прийняв спадщину з моменту її смерті, зокрема сплачував комунальні платежі, проводив поточний ремонт будинку, тому відсутні правові підстави для визнання спадщини відумерлою.
Доводи інших учасників справи
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 19 червня 2017 року залишити без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
07 червня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що житловий будинок на АДРЕСА_1 був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_5, на підставі договору купівлі-продажу від 11 жовтня 1974 року у розмірі 56/200 часток, а за позивачем ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 13 березня 1975 року у розмірі 44/100 часток та за ОСОБА_3, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 лютого 1987 року за № 1-288 у розмірі 56/200 часток.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, у зв`язку з чим 24 лютого 1995 року Першою Сумською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа за № 79.
Листом від 01 березня 1995 року державний нотаріус Першої Сумської державної нотаріальної контори повідомив рідного брата померлої ОСОБА_6 про відкриття спадщини після смерті його сестри ОСОБА_3 та про наявність у нього права протягом шестимісячного строку з дня її смерті подати нотаріально посвідчену заяву про прийняття спадщини, а також роз`яснив наслідки неподання ним такої заяви.
18 квітня 1995 року ОСОБА_6, направив на адресу Першої Сумської державної нотаріальної контори нотаріально посвідчену заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його сестри ОСОБА_3 та повідомив державного нотаріуса про те, що для оформлення спадщини він видав довіреність на ім`я ОСОБА_7 .
Однак, як повідомила спадкоємця Перша Сумська державна нотаріальна контора у червні 1998 року, вказана особа для оформлення спадщини до нотаріальної контори не зверталась, так як ще до видачі на її ім`я довіреності померла.
Після цього, листом від 04 липня 1998 року ОСОБА_6 поштою повідомив нотаріальну контору про те, що він за станом здоров`я не може приїхати для оформлення спадщини, тому відмовляється від неї у вигляді житлового будинку на АДРЕСА_1 та просив передати вказане спадкове майно в користування дитячого будинку.
Обґрунтовуючи звернення з апеляційною скаргою, ОСОБА_2, як особа, яка не брала участі у цій справі, посилався на те, суд вирішив питання про його права та обов`язки, так як він є родичем померлої ОСОБА_3, тобто, спадкоємцем спірного майна.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.