Постанова
Іменем України
18 липня 2019 року
м. Київ
справа № 183/7037/16
провадження № 61-29616св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді - доповідача), Бурлакова С. Ю.,
Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2017 року у складі судді Парфьонова Д. О., ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюта Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Новомосковська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, щоІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3, у зв`язку з чим відкрилась спадщина. Спадщина складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки, площею 0,2270 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані на АДРЕСА_1, грошового вкладу в розмірі 20 000 грн з відповідними відсотками та компенсаціями за депозитним рахунком, відкритим у Публічному акціонерному товаристві "КредіАгріколь Банк".
Вказувала, що за життя ОСОБА_3 заповіту не склав, а тому спадкоємцями за законом є вона - дружина померлого, відповідач ОСОБА_2 - син померлого, та ОСОБА_4 - донька померлого. При цьому позивачка зазначає, що вона є єдиною особою, яка постійно проживала разом із спадкодавцем та 21 березня 2016 року звернулася до Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за законом.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року донька померлого - ОСОБА_4 направила на адресу нотаріальної контори належним чином посвідчену заяву про відмову від прийняття спадщини на її (позивачки) користь.
Відповідач ОСОБА_2 протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подав.
28 листопада 2016 року нотаріальною конторою позивачу видано свідоцтва про право на спадщину за законом лише на 2/3 частки житлового будинку, 2/3 частки земельної ділянки та 2/3 частки грошових внесків. При цьому зазначено, що 1/3 частка вказаного майна належить відповідачу ОСОБА_2, оскільки на момент відкриття спадщини він був зареєстрований за адресою спадкодавця. Позивач вважає це незаконним, оскільки на час відкриття спадщини ОСОБА_2 не проживав постійно із спадкодавцем, а мешкав у м. Дніпро разом зі своєю дружиною та малолітніми дітьми більш ніж 10 років. Зазначає, що фактична адреса постійного проживання відповідача та його сім`ї невідома, зв`язок з ним не підтримується.
На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на все майно, що входить до складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_3, та складається з:
- житлового будинку А, саман об. цеглою, житловою площею 41,9 кв. м, загальною площею 68,1 кв. м з господарськими будівлями та спорудами, літня кухня Б, сарай В, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, колодязь № 1, огорожа № 2, ворота № 3, що знаходиться у АДРЕСА_1 ;
- земельної ділянки, площею 0,2270 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована у АДРЕСА_1 ;
- грошового вкладу в розмірі 20 000 грн з відповідними відсотками за депозитним рахунком відкритим у ПАТ "КредіАгріколь Банк".
Також просила суд зобов`язати Новомосковську районну державну нотаріальну контору Дніпропетровської області внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частки житлового будинку виданого 28 листопада 2016 року ОСОБА_1 та зареєстрованого в реєстрі за № 1364; свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частки земельної ділянки, виданого 28 листопада 2016 року ОСОБА_1 та зареєстрованого в реєстрі за № 1365; свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частки грошових внесків, виданого 28 листопада 2016 року ОСОБА_1 . та зареєстрованого в реєстрі за № 1366.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, про відмову від прийняття спадщини він не заявив, тому є таким, що у відповідності до приписів частини третьої статті 1268 ЦК України прийняв спадщину. Тому відсутні правові підстави для задоволення позову в частині визнання за позивачем права власності на все майно після смерті ОСОБА_3 .
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
При цьому зазначив, що факт реєстрації та проживання відповідача підтверджується, крім іншого, копією паспорта та довідкою адресно-довідкового відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У липні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватирішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що відповідач, який фактично не проживав постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини, повинен був звернутися із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори в передбачений шестимісячний строк із дня відкриття спадщини, чого не зробив, а тому вважається таким, що не прийняв її. При таких обставинах, на думку заявника, право на спадкування за законом частки спадщини відповідача одержала вона.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
07 червня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на житловий будинок, житловою площею 41,9 кв. м, загальною площею 68,1 кв. м з господарськими будівлями та спорудами; земельну ділянку, площею 0,2270 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані на АДРЕСА_1 ; грошовий вклад в розмірі 20 000 грн з відповідними відсотками та компенсаціями за депозитним рахунком відкритим в ПАТ "КредіАгріколь Банк".
За життя ОСОБА_3 заповіт не склав.
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є позивачка ОСОБА_1 - дружина померлого, відповідач ОСОБА_2 - син померлого, та ОСОБА_4 - донька померлого.
21 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за законом.