Постанова
Іменем України
18 липня 2019 року
м. Київ
справа № 442/2734/16-ц
провадження № 61-30065св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 травня 2017 року у складі судді Крамара О. В. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 31 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна та, уточнивши в подальшому позовні вимоги, просив визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, провести її поділ та визнати за ним право власності на Ѕ ідеальну частину цієї квартири.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 22 листопада 2003 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 серпня 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Під час шлюбу сторонами придбана квартира АДРЕСА_1 вартістю 35 789,00 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу від 07 березня 2008 року.
У вказаній квартирі позивач проживав разом з відповідачкою та дітьми.
З 10 вересня 2012 року по 05 січня 2016 року позивач відбував покарання у Львівській виправній колонії № 48.
Після звільнення він повернувся до квартири АДРЕСА_1, однак відповідач не пустила його додому, у зв`язку із чим він змушений був піти проживати до своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та права власності залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Судом встановлено, що спірна квартира придбана за особисті кошти відповідачки.
Не погодившись із цим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 31 серпня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилено, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 травня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У вересні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 31 серпня 2017 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватирішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б свідчили, що відповідач придбала спірну квартиру за особисті кошти, тобто кошти, які належали ОСОБА_2 до укладання шлюбу, тому спірна квартира не є особистою приватною власністю відповідача.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
04 червня 2019 року вказана справа передана судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22 листопада 2003 року зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 серпня 2012 року. Від шлюбу у сторін народилося троє дітей, які разом із відповідачем проживають у спірній квартирі.
02 жовтня 2003 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_3 .
16 січня 2008 року ОСОБА_6 продала квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_7 за 10 000 грн.
Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 10 січня 2008 року, ОСОБА_2 разом із матір`ю позивача - ОСОБА_3 придбали в рівних частинах житловий будинок АДРЕСА_4 за 29 886 грн.
В подальшому, на підставі договору міни житла від 23 січня 2008 року, відповідач свою частину житлового будинку АДРЕСА_4 поміняла з ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_5, яку 29 лютого 2008 року відчужила ОСОБА_9, за 202 000 грн.
За договором купівлі-продажу від 07 березня 2008 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1 за 35 789 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.