Постанова
Іменем України
18 липня 2019 року
м. Київ
справа №136/1401/16-ц
провадження № 61-33910св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:Сердюка В. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Липовецька центральна районна бібліотека, відділ культури і туризму Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу відділу культури і туризму Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 17 лютого 2017 року в складі колегії суддів: Медвецького С. К., Нікушина В. П., Оніщука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
Усерпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Липовецької центральної районної бібліотеки, відділу культури і туризму Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що перебувала у трудових відносинах із Липовецькою центральною районною бібліотекою (далі - ЦРБ) та працювала на посаді бібліотекара I категорії сектору збереження та використання книжкового фонду.14 квітні 2016 року начальник відділу культури і туризму Липовецької районної державної адміністрації (далі - РДА) видав наказ № 24-ОД "Про упорядкування структури та штатного розпису Липовецької ЦРБ", яким доручив директору провести упорядкування структури та розробити штатний розпис підпорядкованого закладу, який зобов`язав надати на розгляд сесії Липовецької районної ради.Рішенням 6 сесії 7 скликання Липовецької районної ради Вінницької області від 25 травня 2016 року № 82 "Про внесення змін до рішення 5 сесії районної ради 6 скликання від 25 лютого 2011 року № 62 "Про затвердження Статуту Липовецької ЦРБ", пункт 2.5 розділу 2 "Юридичний статус" було викладено в новій редакції, яким внесені зміни до структури установи.
26 травня 2016 року начальник відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області видав наказ № 32-ОД "Про внесення змін до штатного розпису Липовецької ЦРБ", яким привів структуру та штатний розпис Липовецької ЦРБ у відповідність до Статуту, шляхом внесення змін до штатного розпису та зобов`язав директора Липовецької ЦРБ підготувати та подати на затвердження штатний розпис Липовецької ЦРБ станом на 26 травня 2016 року.
Наказом директора Липовецької ЦРБ від 01 серпня 2016 року № 17-ОС її звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Звільнення з роботи вважає незаконним, оскільки Липовецька ЦРБ вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, у відповідача не було підстав для скорочення штату працівників, відповідачем не було дотримано вимог законодавства щодо переважного права залишення на роботі, не запропоновано їй іншу роботу відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України.
Вважаючи свої права порушеними, позивач, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила визнати незаконним наказ начальника відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області від 14 квітня 2016 року № 24-ОД "Про упорядкування структури та штатного розпису Липовецької ЦРБ"; визнати незаконним наказ начальника відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області від 26 травня 2016 року № 32-ОД "Про внесення змін до штатного розпису Липовецької ЦРБ"; визнати незаконним наказ директора Липовецької ЦРБ від 01 серпня 2016 року № 17-ОС "Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників(пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП)"; визнати звільнення її з роботи проявом непрямої дискримінації з боку Липовецької ЦРБ та відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області за ознаками обмеження прав працівника залежно від політичних та інших переконань, не пов`язаних з характером роботи або умовами її виконання; поновити її на посаді бібліотекара І категорії Липовецької ЦРБ; стягнути з Липовецької ЦРБ на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6 255,30 грн, а також відшкодувати за рахунок Липовецької ЦРБзавдану їй моральну шкоду за незаконне звільнення її з роботи та порушення прав людини і основоположних свобод в сумі 3 000,00 грн; стягнути з відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області на її користь відшкодування за завдану моральну шкоду при організації незаконного звільнення з роботи та порушення прав людини і основоположних свобод в сумі 5 000,00 грн.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 09 грудня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що скорочення посади позивача було обумовлене оптимізацією штатної чисельності працівників Липовецької ЦРБ, що було проведено на виконання доручення голови Вінницької обласної державної адміністрації. Рішення щодо оптимізації штату Липовецької ЦРБ прийнято органом управління в межах його компетенції і скорочення штату фактично відбулося відповідно до прийнятого рішення.
Питання фінансово - економічної доцільності змін у складі за посадами відноситься до виключної компетенції органу управління, тому підстав для скасування наказу начальника відділу культури і туризму Липовецької РДА від 14 квітня 2016 року № 24-ОД та наказу від 26 травня 2016 року № 32-ОД, немає. Також суд вважав, що відповідачем дотримано вимоги законодавства про працю щодо процедури звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників, тому підстав для її поновлення його на роботі і стягнення пов`язаних зі звільненням моральних відшкодувань немає.
При цьому суд зазначив, що посада бібліотекара І категорії сектору збереження та використання книжкового фонду Липовецької ЦРБ, яку обіймала позивач, була єдиною в установі, а тому будь-яка перевага в цьому випадку не могла бути реалізована, оскільки переважне право на залишення на роботі має визначатись у випадку скорочення чисельності штату працівників, які займають одинакові посади. У процесі працевлаштування осіб, що підлягають звільненню у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, переведення працівників, які підлягають звільненню, на вакантні посади і робочі місця, не діють правила про переваги залишення на роботі, встановлені статтею 42 КЗпП України. Переважне право на залишення на роботі не тотожне праву на працевлаштування на нову посаду.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 17 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.Визнано незаконним та скасовано наказ директора Липовецької ЦРБ від 01 серпня 2016 року № 17-ОС в частині звільнення ОСОБА_1 з посади бібліотекара І категорії сектору збереження та використання книжкового фонду Липовецької ЦРБ у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників. ПоновленоОСОБА_1 на посаді бібліотекара І категорії сектору збереження та використання книжкового фондуЛиповецької ЦРБ.Стягнуто з відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області на користь ОСОБА_1 30 282,57 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу з утриманням при виплаті означеної суми, передбачених законом податків та обов`язкових платежів, а також 1 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.В іншій частині рішення суду залишити без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював. Із копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що вона з 25 грудня 1989 року працювала на різних посадах (бібліографом, методистом, бібліотекарам) у Липовецькій ЦРБ, тобто її освітній рівень та кваліфікація відповідала тим посадам, які введено в штатний розпис установи.Однак, з моменту попередження позивача про наступне звільнення і станом на день звільнення, їй не було запропоновано жодної роботи в установі, хоча діяв новий штатний розпис. Водночас фактично всі працівники, які були попередженні про звільнення з установи були переведені на аналогічні посади з аналогічними посадовими обов`язками.Отже, відповідачем взагалі не було враховано те, хто має переважне право на залишення на роботі. Зазначені обставини є підставою для поновлення позивача та роботі.
При цьому, частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
Уберезні 2017 року відділ культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 17 лютого 2017 року, в якій проситьскасувати зазначенесудове рішеннята залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судомнорм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзізаявник вказуєна те, що скорочення позивача було обумовлено зміною структури Липовецької ЦРБ, а саме ліквідацією відділу використання та збереження єдиного бібліотечного фонду. Посада бібліотекаря І категорії сектору збереження та використання книжкового фонду Липовецької ЦРБ, яку обіймала позивач була єдиною в установі, а тому будь-яка перевага в цьому не могла бути реалізована, оскільки переважне право на залишення на роботі має визначатися у випадку скорочення чисельності штату працівників, які займають однакові посади. Таким чином, у керівника Липовецької ЦРБ не було підстав для з`ясування наявності у ОСОБА_1 переважного права на залишення на роботі, оскільки працівники на такій посаді працювати не залишилися.
При вивільненні позивача були вакантні посади кочегара, а також художника, які їй не пропонувалися, оскільки вона не відповідала їм за своєю спеціальністю Інших вакантних посад в установі не було, у зв`язку з чим запропонувати позивачу іншу роботу не представлялося можливим. Враховуючи наведене, звільнення позивача здійснено з дотриманням вимог законодавства про працю.
Поновивши позивача на посаді бібліотекаря І категорії сектору збереження та використання книжкового фонду Липовецької ЦРБ, суд апеляційної інстанції проігнорував, що орган управління ліквідував відділ використання та збереження єдиного бібліотечного фонду, у зв`язку з чим скоротив посаду яку обіймала позивач.
Крім цього, суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просила поновити її на посаді бібліотекара 1 категорії Липовецької ЦРБ, а не на посаді бібліотекаря І категорії сектору збереження та використання книжкового фонду, яку скоротили, так як ліквідували відділ, в якому вона працювала. Новим штатним розписом посада позивача не передбачена, а тому поновлення ОСОБА_1 на посаді бібліотекаря І категорії є незаконним, оскільки свідчить про вручання суду в компетенцію органу управління самостійно визначати структуру установи та її штатні одиниці.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_4, подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справзаперечення на касаційну скаргу, в яких представник просив касаційну скаргу відхилити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.
03 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.