Постанова
Іменем України
18 липня 2019 року
м. Київ
справа №191/3454/15-ц
провадження № 61-27967св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:Сердюка В. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач -Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2017 року в складі судді Прижигалінської Т. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
Ужовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених позовних вимогпозивач зазначив, що відповідно до укладеного договору від 28 березня 2005 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 "Умов та Правил надання банківських послуг", банком неодноразово змінювався кредитний ліміт по договору.
У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором станом на 31 серпня 2015 року відповідач має заборгованість у розмірі 41 684,97 грн, яка складається з: 8562,34 грн - заборгованості за кредитом; 33122,63 грн - заборгованостізі сплати процентів за користування кредитом. Від цієї суми заборгованості позивачем віднімається сума у розмірі 29183,95 грн, яка стягнута з відповідача на користь банку рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 20 січня 2014 року, а тому різниця становить 12501,02 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, разом з судовими витратами зі сплати судового збору в розмірі 1218,00 грн.
Рішенням Синельниківськогоміськрайонного суду Дніпропетровськоїобластівід 07 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог. При цьому апеляційний суд зазначив, що ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2017 року у ПАТ КБ "ПриватБанк" витребувано належним чином завірені докази, а саме, кредитний договір від 28 березня 2005 року, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, оскільки копія наявна в матеріалах справи в повному обсязі не читається; Умови та правила надання банківських послуг й тарифи банку, які діяли, починаючи з часу укладення кредитного договору від 28 березня 2005 року та по час звернення з позовом до суду; інформація щодо виконання заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2014 року станом на день надання відповіді. Проте позивачемзазначенуухвалу у встановлений судом строк не виконано, витребуванідокази суду не направлено.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
Ужовтні2017 рокуПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 року, в якійпроситьскасувати зазначенісудові рішення таухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзізаявник вказуєна те, що судом першої інстанції не було враховано, що предметом позову, який підлягає доказуванню, є розмір заборгованості за кредитним договором, банк надав суду відповідні докази щодо наявності кредитної заборгованості, проте відповідач, у свою чергу, не спростував надані позивачем докази, тобто судом фактично звільнено відповідача від виконання зобов`язань за кредитним договором на підставі лише формальних міркувань. Відповідачем не спростований наданий позивачем розрахунок заборгованості.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі № 757/41827/15-2 (провадження № 61-28916св18) призначено повторний автоматизований розподіл.
04 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскількиїх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України (у редакції, чинній на час їхухвалення) щодо законності та обґрунтованості.
Судом установлено, що28 березня 2005 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладенийдоговір № SAMDN03000002217639.
Розділом 5 пункту 5.5 договору передбачено, що Клієнт зобов`язаний погашати заборгованість за кредитним договором, відсоткам за його користування, заперевитратами платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених дійсним договором, Правилами користування платіжними картами та Тарифами Банку.
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_1 (картрахунок НОМЕР_1 від 28 березня 2005 року) 28 березня 2005 року відбулася зміна кредитного ліміту - збільшення кредитного ліміту в розмірі 15000,00 грн; 12 серпня 2009 року - встановлення кредитного ліміту в сумі 8210,00 грн; 26 серпня 2009 року - збільшення кредитного ліміту до8260,00 грн; 06 жовтня 2009 року - зниження кредитного ліміту до 8210,00 грн.
Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 20 січня 2014 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" стягнута заборгованість за кредитним договором від 28 березня 2005 року в розмірі 29183,95 грн, яка складається з: 8562,34 грн - заборгованості за кредитом; 20621,61 грн - заборгованості зі плати процентів за користування кредитом.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором від 28 березня 2005 року ОСОБА_1 станом на 31 серпня 2015 року має перед ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість в розмірі 41684,97 грн, яка складається з:8562,34 грн - заборгованості за кредитом; 33 122,63 грн - заборгованість зі сплати процентів; сума за кредитом, задоволена рішенням суду - 29183,95 грн.
Позивач, звертаючись з даним позовом, просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 12501,02 грн, яка є різницею від суми наявної заборгованості та заборгованості, яка стягнута рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 20 січня 2014 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на "Правила користування платіжною карткою" та "Умови та Правила надання банківських послуг", до того ж пунктом 5.5 договору визначено, що клієнт зобов`язаний погашати заборгованість за кредитним договором, відсотках за його користування, та перевитратах платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених дійсним договором та Правилами користування платіжними картами та тарифами банку.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2017 року у ПАТ КБ "ПриватБанк" було витребувано належним чином завірені докази, а саме, кредитний договір від 28 березня 2005 року №SAMDN03000002217639, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, оскільки копія наявна в матеріалах справи в повному обсязі не читається; Умови та правила надання банківських послуг і тарифи банку, які діяли, починаючи з часу укладення кредитного договору від 28 березня 2005 року №SAMDN03000002217639 та до часу звернення з позовом до суду; інформація щодо виконання заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2014 року станом на день надання відповіді.
Позивачем зазначену ухвалу у встановлений судом строк не виконано, витребувані докази суду не направлено.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).