Постанова
Іменем України
15 липня 2019 року
м. Київ
справа № 552/4582/17
провадження № 61-33927св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави, у складі судді -
Яковенко Н. Л., від 14 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області, у складі колегії суддів: Бондаревської С. М.,
Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О., від 19 жовтня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду
м. Полтави з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10 серпня 2016 року відповідач взяв у нього в борг грошові кошти в сумі 22 000 доларів США (що було еквівалентно, станом на день одержання позики 570 460 грн) та 46 000 грн, що підтверджується відповідною розпискою. Незважаючи на наявність вимоги про повернення грошових коштів, відповідач своє зобов`язання не виконав, позику не повернув, жодної письмової відповіді щодо строків та порядку повернення грошових коштів за розпискою від 10 серпня 2016 не надав.
Посилаючись на вказані обставин, позивач просив суд стягнути з
ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики від 10 серпня 2016 року в розмірі 22 000 доларів США, що еквівалентно на день звернення до суду з даним позовом 570 460 грн, та в розмірі 46 000 грн, а всього в сумі
616 460 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14 серпня 2017 року
позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 611 305, 64 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Висновки суду першої інстанції обґрунтовані тим, що наявність простої письмової розписки, складеної відповідачем ОСОБА_2 про отримання грошових коштів в розмірі 22 000 доларів США та 46 000 грн є не лише доказом укладення договору позики, а й передачі позикодавцем грошової суми позичальнику. Отже, між сторонами по справі 10 серпня 2016 року виникли боргові зобов`язання, які не були виконані відповідачем.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 серпня 2017 року залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що встановивши, що відповідачем грошові кошти за укладеними договорами позики від 10 серпня 2016 року позивачу не повернуто, місцевий суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, правомірно стягнувши з ОСОБА_3 на користь позивача суму боргу в розмірі 611 305, 64 грн, обрахованої за курсом НБУ станом на день ухвалення судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 серпня
2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 19 жовтня 2017 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи
№ 552/4583/17 з місцевого суду. Зупинено виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 серпня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
12 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 552/4583/17 передано судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2, з урахуванням доповнень до неї, поданих у жовтні 2018 року, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи, які мають значення для справи, суди дійшли до висновків, які не відповідають матеріалам справи.
Заявник стверджував, що 10 липня 2017 року на нього було вчинено розбійний напад групою осіб, в тому числі й позивачем. Його незаконно позбавили волі, вимагали передачі транспортного засобу. Оскільки оформити відповідну довіреність на право керування транспортним засобом не вдалося, автомобіль марки Kia модель Carnival, реєстраційний номер НОМЕР_1, який йому належить, разом з речами та документами, що знаходилися в ньому, в тому числі спірні розписки, були викрадені. За даним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 146, частиною другою статті 186, частиною третьою статті 189, частиною другою статті 289 Кримінального Кодексу України.
Судами попередніх інстанцій проігноровано той факт, що розписка містить дві умови повернення позики в сумі 22 000 доларів США та в сумі 46 000 грн з поверненням протягом року, або по першій вимозі протягом семи днів.
Ці розписки засвідчені його підписом проте жодної інформації щодо позикодавця не містять. Вважав, що суд зробив припущення, що він кошти отримав саме у ОСОБА_1, а не від іншої особи, та не з`ясував чи взагалі він отримував кошти зазначені в розписці. Друга частина розписки написана ОСОБА_1, не містить підпису відповідача та змінює порядок повернення боргу. Вважав, що оскільки цей допис на розписці не засвідчений його підписом це свідчить, що доповнення розписок ОСОБА_1 мало місце вже після 10 липня 2017 року, тобто після викрадення автомобіля.
Судами залишено поза увагою спосіб в який розписки потрапили до
ОСОБА_1 .
Також вважав, що суди незаконно розглянули справу без його участі, а роз`яснення прав та обов`язків осіб, які беруть участь у справі було формальним.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу
У жовтні 2018 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому позивач, посилаючись на правильне застосування судами норм права, просив залишити касаційну скаргу без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 серпня 2016 року відповідач ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 22 000 доларів США, та 46 000 грн, що підтверджено письмовими розписками, складеними відповідачем ОСОБА_2 .
Також судами встановлено, що відповідно до умов зобов`язання, яке виникло між сторонами по справі, грошові кошти надавалися відповідачу
ОСОБА_2 на строк один рік із умовою повернення за вимогою протягом семи днів.
За вимогою позивача відповідачем грошові кошти повернуті не були.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.