ПОСТАНОВА
Іменем України
18 липня 2019 року
Київ
справа №2240/2664/18
адміністративне провадження №К/9901/15359/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 2240/2664/18
за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Служби безпеки України в Запорізькій області, управління Служби безпеки України в Хмельницькій області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючий - Франовської К.С., суддів: Шидловського В.Б., Кузьменко Л.В.,
УСТАНОВИВ:
Суть спору.
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Служби безпеки України (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не проведення спеціального розслідування за фактом нещасного випадку, що стався із ОСОБА_1 05 травня 2014 року під час перебування на полігоні 55 АБр ЗС України "Близнюки" та зобов`язати Службу безпеки України провести спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався із ОСОБА_1 05 травня 2014 року під час перебування на полігоні 55 АБр ЗС України "Близнюки" та скласти акти за формою НВС - 2, НВС - 1.
2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
3. 14 січня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у справі №2240/2664/18 була повернута позивачу у зв`язку з відсутності підпису останнього в апеляційній скарзі.
5. 19 лютого 2019 року ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення.
6. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року на підставі частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та надано апелянтові строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків скарги шляхом зазначення іншої підстави щодо поновлення строку.
7. 18 березня 2019 року ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи його тим, що не міг своєчасно звернутись з апеляційною скаргою внаслідок поганого самопочуття. В поясненні до обґрунтування, заявник зазначив, що часто хворіє, про що свідчить довідка про встановлення групи інвалідності та медична картка в матеріалах справи, де зазначені наявні хвороби.
8. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у справі №2240/2664/18 на підставі п. 4 ч. 1 статті 299 КАС України.
9. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що встановлення групи інвалідності та наявність медичних висновків щодо стану здоров`я самі по собі не є доказами неможливості виконати процесуальну дію у встановлений законом строк - з 14 грудня 2018 року по 14 січня 2019 року. Наведені заявником причини пропуску строку на подання апеляційної скарги апеляційний адміністративний суд вважає непереконливими та неповажними з огляду на те, що вони не підтверджені належними та допустимими доказами, на що вказував суд апеляційної інстанції в ухвалі від 26 лютого 2019 року.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
10. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки поясненням скаржника щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення. Строк на апеляційне провадження було пропущено у зв`язку з тим, що судом апеляційної інстанції апеляційна скарга ОСОБА_1 вже була повернута позивачу у зв`язку з відсутності підпису в апеляційній скарзі. Скаржник зазначив, що часто хворіє, про що свідчить довідка про встановлення групи інвалідності та медична картка в матеріалах справи, де зазначені наявні хвороби. Вважає, що колегія суддів без всякої гнучкості та з формалізмом віднеслася до його клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, застосувала автоматично строки звернення із апеляційною скаргою, що не мають абсолютного характеру, не звернула уваги на обставини справи та дійшла хибного висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутності підстав для його задоволення.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В.М. від 05 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 16 липня 2019 року підготовчі дії закінчено, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позиція інших учасників справи
13. 01 липня 2019 від Служби безпеки України надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів касаційної скарги та просить її відхилити, а ухвалу постановлену судом апеляційної інстанції залишити без змін. Вважає, що позивач мав доступ до правосуддя, а рівень цього доступу був достатнім для забезпечення права особи на суд.
14. Третя особа - управління Служби безпеки України в Запорізькій області також надала письмовий відзив на касаційну скаргу, обґрунтований тим, що вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у справі №2240/2664/18, Сьомий апеляційний адміністративний суд вірно застосував вимоги ст. ст. 298, 299 КАС України.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
16. Право на суд, аспектом якого є доступ до суду, є однією із гарантій основоположного права на справедливий суд. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
17. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа "Зубац проти Хорватії" (Zubac v.Croatia), №40160/12) вказав, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria) [ВП], №36760/06, п. 230, ЄСПЛ 2012) (пункт 78). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (пункт 82).