ПОСТАНОВА
Іменем України
18 липня 2019 року
м. Київ
справа №819/3415/15
касаційне провадження №К/9901/26099/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 (головуючий суддя - Онишкевич Т.В., судді: Попко Я.С., Іщук Л.П.) у справі № 819/3415/15 (876/4675/16) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Збаразької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Збаразької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.06.2015 № 0003201700 та від 22.06.2015 № 0003211700.
Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 20.01.2016 позов задовольнив повністю.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із придбання маркетингових послуг (інформаційних та комерційних) Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надав належні акти виконаних робіт, а за наслідками споживання цих послуг обсяг реалізації продукції позивача зріс, з`явились нові покупці готової продукції.
Щодо господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Азія-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Васат Трейд", то, за висновком Тернопільського окружного адміністративного суду, податковим органом не доведено недобросовісності підприємця, враховуючи, що зобов`язання контрагентами виконано в повному обсязі, що засвідчується відповідними видатковими та податковими накладними.
Крім того, суд зазначив, що оскільки Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є власником приміщень, використовує їх у своїй господарський діяльності, то має право на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностях для проведення благоустрою території та ремонту приміщень.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 09.11.2016 постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 скасував та прийняв нову, якою в задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оскаржив його в касаційному порядку.
В касаційній скарзі позивач просить змінити постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 та залишити без змін постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.01.2016.
В обґрунтування своїх вимог Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1, пункту 164.2 статті 164, пунктів 177.2, 177.4 статті 177, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 8, 69, 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).
Зокрема, наголошує на реальному характері розглядуваних операцій та господарському характері понесених за ними витрат.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Збаразькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 09.06.2015 № 539/17/2563515032.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1, пункту 164.2 статті 164, пунктів 177.2, 177.4 статті 177, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з: неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання маркетингових послуг (інформаційних та комерційних) у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 за договором від 03.01.2014 № 22-01/2014 та в Фізичної особи-підприємця Гавришко Інни Василівни за договором від 03.01.2014 № 21-01/2014 з підстави непідтвердження реального характеру здійснених операцій та господарського характеру понесених за ними витрат належним чином оформленими первинними документами; безпідставним віднесення до складу витрат вартості придбання сої в Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Азія-Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Васат Трейд" з огляду на безтоварність (фіктивність) здійснених операцій; незаконним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні товарно-матеріальних цінностей у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (бруківки) та в Приватного підприємства "Євро-модуль" (профнастилу, ущільнювачів, шурупів, плоских листів), які не використано у власній господарській діяльності.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.06.2015 № 0003201700, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 955881,14 грн. за основним платежем та 477940,57 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 22.06.2015 № 0003211700, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 81370,00 грн. за основним платежем та 40685,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, за правилами пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.