ПОСТАНОВА
Іменем України
18 липня 2019 року
Київ
справа №814/1852/16
адміністративне провадження №К/9901/29532/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року (суддя: Лебедєва Г.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року (судді: Золотніков О.С., Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання нечинним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУ Нацполіції в Миколаївській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 12 вересня 2016 року № 255 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 з органів Національної поліції за п. 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію"; зобов`язання відповідача поновити позивача на службі в поліції на посаді старшого інспектора дозвільної системи управління превентивної діяльності ГУ Національної поліції в Миколаївській області; стягнення з ГУ Нацполіції в Миколаївській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач стверджує, що, не запропонувавши йому продовжувати службу на іншій посаді, відповідачем порушено норми діючого законодавства України щодо можливості подальшого використання позивача на службі в органах поліції. Позивач має переважне право на залишення на службі в поліції, оскільки має достатній досвід у роботі, безперервний стаж 19 років, знання, відповідну кваліфікацію, бажання працювати в органах поліції та відповідає вимогам поліцейського, що передбачені діючим законодавством України та має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 55 о/с від 12 вересня 2016 року в частині звільнення позивача зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 4 Закону України "Про національну поліцію" (у зв`зку з скороченням). Поновлено позивача на посаді старшого інспектора дозвільної системи управління превентивної діяльності ГУ НП в Миколаївській області та стягнуто з ГУ НП в Миколаївській області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 9 971,42 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з того, що відповідачем при звільненні позивача з роботи не дотримана процедура звільнення при скороченні штатів, питання щодо можливого використання позивача на службі в поліції не обговорювалося, вакантні посади останньому не пропонувались.
Будь-які докази щодо запропонування позивачу будь-якої вакантної посади з урахуванням досвіду роботи останнього, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції стороною відповідача не надано, що свідчить про порушення суб`єктом владних повноважень положень статті 68 Закону України "Про Національну поліцію".
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року і прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує на помилкове застосування судами попередніх інстанцій вимог Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), незважаючи на те, що спеціальними нормами, тобто Законом України "Про Національну поліцію" передбачено правове врегулювання працевлаштування поліцейських при проведенні реорганізації та скорочення штатів. Крім того, вказує, що Нацполіцією при вирішенні питання про призначення позивача на посаду після скорочення попередньої, взято до уваги висновок атестаційної комісії про його службову невідповідність, визначений у протоколі ОП. № 1500004604.0022514 від 11 березня 2016 року. Враховано попередній досвід та відношення до службової дисципліни, як на службі в міліції так і на службі в поліції (висновок керівника Управління кадрового забезпечення від 12 вересня 2016 року, який затверджено начальником Нацполіції) та з врахуванням зазначених відомостей не прийнято позитивного рішення.
Позиція інших учасників справи
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ГУ Нацполіції в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року залишити без змін.
Третя особа відзиву на касаційну скаргу не надала.
Рух касаційної скарги
Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 21 червня 2017 року відкрив касаційне провадження на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року.
5 лютого 2018 року касаційні скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Білоус О.В., (суддя-доповідач) Данилевич Н.А. Стрелець Т.Г.
За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Загороднюк А.Г. (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Соколова В.М.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 1997 року.
На виконання вимог пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" № 580 від 2 липня 2015 року, позивача з грудня 2015 року прийнято на службу до Національної поліції України з присвоєнням спеціального звання "підполковника поліції".
Наказом ГУНП в Миколаївській області від 12 вересня 2016 року № 255 о/с позивача звільнено із займаної посади старшого інспектора дозвільної системи управління превентивної діяльності на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію України" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Не погоджуючись з наказом ГУНП в Миколаївській області від 12 вересня 2016 року № 255 о/с про звільнення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законами України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 580-VIII), Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.
Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.
Пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" обумовлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Відповідно до пункту 1 Розділу ХІ Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2016 року № 50 (далі - Положення № 50) перевірка рівня службової підготовленості проводиться з метою оцінювання як окремого поліцейського, так і підрозділу, органу (закладу, установи) поліції в цілому та здійснюється відповідно до: наказів організаційно-розпорядчого характеру Національної поліції України (для перевірки органу, (закладу, установи) поліції); наказів Міністерства внутрішніх справ України (для перевірки вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських).
Стаття 60 Закону України "Про Національну поліцію" визначає правове регулювання служби в поліції, відповідно до якої проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Приписами пункту 5 частини 10 статті 62 Закону України встановлено, що поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).
За змістом статті пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України обумовлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.