Постанова
Іменем України
15 липня 2019 року
м. Київ
справа № 362/2897/16-ц
провадження № 61-34109св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішенняВасильківського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2017 року у складі судді Кравченко Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Верланова С. М., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, визнання договору позички недійсним.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 31 серпня 2011 року. На подаровані їм на весілля кошти вони в період з 2012 року до 2016 року придбали тренажери та спортивний інвентар для фітнес-клубу. Позивач є державним службовцем, у зв`язку з чим придбане майно та договір оренди приміщення для фітнес-клубу було оформлено на ОСОБА_2 Восени 2015 року ОСОБА_2 переїхав проживати до своїх батьків, добровільно відмовляється повернути позивачу належну їй частку із спільного майна, у звʼязку з чим позивач звернулась до суду та просить визнати за нею 1/2 частки спільної сумісної власності з відповідачем, яке складається з тренажерів та спортивного інвентаря загальною вартістю 340 988,40 грн та стягнути з ОСОБА_2, як компенсацію вартості 1/2 частки спільного майна, грошові кошти в сумі 170 494,20 грн та судові витрати у справі. З урахуванням уточненої позовної заяви просить визнати недійсним договір позички укладений 18 січня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, предметом якого є той самий спортивний інвентар, внаслідок його фіктивності, оскільки він укладений без наміру створення правових наслідків, зазначені, і відомості, завзначені в договорі, не відповідають дійсності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2017 року позов задоволено частково. Визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно, загальною вартістю 340 988,00 грн, що набуте за час шлюбу, а саме: верхня тяга Inter Atletika ST 101 - 1 штука; нижня тяга Inter Atletika ST 102 - 1 штука; блочна рамка Inter Atletika ST 103 - 1 штука; тренажер для м`язів стегна комбінований Inter Atletika ST 111 - 1 штука; жим ногами (кут 45 градусів) Inter Atletika ST 202 - 1 штука; Т-подібна тяга з упором на ноги Inter Atletika ST 204 - 1 штука; гомілка сидячи Inter Atletika ST 213 - 1 штука; лава горизонтальна Inter Atletika ST 301 - 1 штука; лава регульована Inter Atletika ST 302 - 1 штука; лава Скотта Inter Atletika ST 303 - 1 штука; лава для жиму горизонтальна Inter Atletika ST 304 - 1 штука; лава для пресу регульована Inter Atletika ST 311 - 1 штука; гіперекстензія кутова Inter Atletika ST 313 - 1 штука; підставка під гантелі (на 9 пар) Inter Atletika ST 408 - 1 штука; набірні гантелі Welder Speed Weight - 1 штука; стійка для присідань Inter Atletika ST 309 - 1 штука; тренажер для привідних та відвідних м`язів стегна (комбінований) Inter Atletika ST - 1 штука; гантелі професійні - 14 штук; диски олімпійські обрізані Stein - 30 штук (15 пар); лава для жимів під кутом вниз Impulse if odb - 1 штука; лава для жиму під кутом Impulse if oib - 1 штука; Батерфляй (задні дельти) Impulse if 8122 - 1 штука; бігова доріжка Eurofit 1650 - 1 штука; бігова доріжка Vigor Т-8450 - 1 штука; бігова доріжка Euro fit 1650 ЕА - 1 штука; орбітрек - 1 штука; велотренажер Euro fit - 1 штука; тренажер для пресу Abcoaster- 1 штука, розділивши його в рівних частках між подружжям, а саме - по 1/2 частці вказаного майна кожному. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість належної ОСОБА_1 1/2 частини вказаного майна, що визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя, у розмірі 170 494,00 грн. Визнано недійсним договір позички, укладений 18 січня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, внаслідок його фіктивності. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 980,54 грн сплаченого судового збору та 1 750,00 грн витрат за проведення робіт з незалежної оцінки вартості індивідуально-визначеного майна - спортивного інвентаря та тренажерів, а всього стягнуто - 3 730,54 грн судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 275,60 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що майно, яке є предметом судового розгляду, є спільним сумісним майном і підлягає поділу.
Договір позички від 18 січня 2016 року між відповідачами укладено лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний, маючи на меті уникнення поділу спортивного приладдя - предмету вказаного позову - як спільного сумісного майна подружжя.
Оспорюваний договір не мав на меті встановлення правових наслідків саме для сторін цього договору, тому вимога позивача в цій частині про визнання його недійсним підлягає задоволенню, оскільки договір є фіктивним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2017 року залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що майно, яке є предметом судового розгляду, є спільним сумісним майном і підлягає поділу.
Договір позички від 18 січня 2016 року між відповідачами був укладений лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний, маючи на меті уникнення поділу спортивного приладдя - предмету вказаного позову - як спільного сумісного майна подружжя. Вказаний договір не мав на меті встановлення правових наслідків саме для сторін цього договору.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що беззаперечних доказів того, що ОСОБА_3 є власником спортивного інвентаря у справі немає. Ним надано лише частину чеків, в яких не ідентифіковано його особу як покупця. Чеки були у вільному доступі для ОСОБА_2, який з ОСОБА_3 як з батьком перебуває у родинних відносинах та обоє заперечують позовні вимоги. Договір позички між ними укладено лише в 2016 році, однак майно придбано та використовувалось до цього в період з 2012 року до 2016 року, що сторонами не заперечувалося.
Таким чином, ОСОБА_3 не довів, що він є власником спортивного інвентаря, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір позички є фіктивним, оскільки ОСОБА_3 не був власником цього майна, тому не міг його передати ОСОБА_2, а останній відповідно не міг його отримати, оскільки це майно є спільним сумісним майном подружжя.
Також обґрунтованим є висновок суду і щодо обраного ним способом поділу майна із стягненням грошової компенсації, оскільки ОСОБА_2 як фізична особа - підприємець (далі - ФОП) використовує спільне сумісне майно для підприємницької діяльності (Правовий висновок ВСУ від 13 червня 2016 року у справі № 1752цс15), що спростовує доводи апеляційної скарги про неможливість такого поділу.
Заперечуючи щодо звіту вартості майна, яке підлягає поділу, відповідачі свій розмір вартості майна для суду не надали, провести відповідну судову експертизу не просили, а надана ними рецензія Фонду державного майна України на Звіт про незалежну оцінку вартості майна від 07 липня 2016 року розмір майна також не встановлює.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2017 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
20 жовтня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
У червні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до розпорядження від 05 червня 2019 року № 591/0/226-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями призначено судді - доповідачеві ОСОБА_4 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2017 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції задовольняючи позов частково, не врахував його заперечення щодо встановлення третьої особи ОСОБА_2 співвідповідачем у справі, не залучив як співвідповідача.
Судами не досліджено та не встановлено загальну суму подарованих подружжю коштів на весілля, обставини, що основна частина тренажерного обладнання куплена після продажу ОСОБА_3 земельної ділянки, яка належала йому на праві приватної власності.
Судами також не враховано, що майно куплено за особисті кошти ОСОБА_2, оскільки майно фізичної особи - підприємця може бути спільним майном подружжя за умови, якщо воно придбано за рахунок належних подружжю коштів.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення
норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, щопозивач з відповідачем ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 31 серпня 2011 року.
Згідно з договором оренди нежитлового приміщення від 01 листопада 2012 року, укладеного між орендодавцем ФОП ОСОБА_5 та орендарем ФОП ОСОБА_2, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі, загальною площею 240 квадратних метрів за адресою: АДРЕСА_1 з метою розміщення тренажерного залу.
Відповідно до листа ФОП ОСОБА_6 від 19 травня 2015 року, за період з 2012 року до 2016 року в інтернет - магазині "Еліт-спорт" придбано тренажери та спортивний інвентар (за списком), який доставлено за адресою: АДРЕСА_1 .
Вартість зазначеного спортивного інвентаря відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості майна від 07 липня 2016 року становить 340 988,40 грн.
Факт наявності зазначеного спортивного приладдя в тренажерному залі "Богатир" за адресою: Васильківський район, смт Калинівка, вул. Щорса, 4-а, (другий поверх) підтверджується актом опису обладнання спортивного закладу, складеного комісією в складі трьох осіб та скріпленого печаткою Калинівської селищної ради.
Згідно із договором позички, укладеного 18 січня 2016 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, позичкодавець надав у безкоштовне користування, а користувач отримує у позичку індивідуально визначене майно, що вказано у пункті 1. 2 цього договору. Предметом договору є тренажери та спортивний інвентар. Перелік майна, що передається у користування за цим договором, його найменування, вартість та кількість визначені у Додатку № 1. Додаток № 1 до вищезазначеного договору містить перелік тренажерів і спортивного інвентаря, асортиментом в 49 позицій.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно достатті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою та другою статті 509 ЦКУкраїни, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків стаття 11 ЦК України визначає договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Верховий Суд виходить з того, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.