Постанова
Іменем України
09 липня 2019 року
м. Київ
справа № 332/2728/16-ц
провадження № 61-28106св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2016 року у складі судді Яцуна О. С. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 06 липня 2017 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А., Воробйової І. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Уточнена позовна заява мотивована тим, що 10 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 60 000 грн зі строком погашення до 10 січня 2015 року та сплатою чотирьох процентів в місяць за користування грошовими коштами.
Станом на 13 грудня 2016 року ОСОБА_2 кошти не повернув та проценти не сплатив.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 суму боргу, проценти за користування грошовими коштами із застосуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, що разом становить 133 286 грн 98 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання у розмірі 80 618 грн, проценти за позикою у розмірі 29 070 грн та три проценти річних у розмірі 3 266 грн 30 коп.
У іншій частині вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до квитанції від 13 квітня 2016 року ОСОБА_2 було частково погашено заборгованість перед ОСОБА_1 за договором позики від 10 листопада 2014 року у розмірі 10 000 грн. Тому позов ОСОБА_1 підлягав частковому задоволенню.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 06 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2016 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції правильно з`ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 06 липня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. Суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не виконали вимоги Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22. Надана ОСОБА_2 квитанція від 13 квітня 2016 року не містить реквізитів щодо призначення платежу, тому не може підтверджувати часткову сплату заборгованості у розмірі 10 000 грн.
Суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про часткове задоволення позову, оскільки вимоги статті 60 ЦПК України 2004 року передбачають, що саме на відповідача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак у порушення цієї норми, суд першої інстанції зобов`язав позивача довести, що квитанція від 13 квітня 2016 року не стосується погашення заборгованості за договором позики.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 06 липня 2017 року і витребувано із Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу № 332/2728/16-ц.
У травні 2018 року цивільну справу № 332/2728/16-ц передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.