Постанова
Іменем України
18 липня 2019 року
м. Київ
справа № 210/2236/15-ц
провадження № 61-33924св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач за первісним та відповідач за зустрічним позовами - ОСОБА_1,
відповідач за первісним, позивач за зустрічним позовами - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 09 листопада 2016 року у складі судді Чайкіної О. В. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В.П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спадкового майна та визнання права власності на
1/4 частину квартири, який в подальшому уточнила, пред`явивши позовні вимоги до ОСОБА_2 про припинення права власності та визнання права власності на 1/4 частину квартири.
В обґрунтування позову зазначала, що вона на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 квітня 2015 року є власником 3/4 частин двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Власником 1/4 частини цієї квартири на підставі договору дарування від 21 серпня 2015 року є ОСОБА_2 Договір дарування укладено між останньою та її матір`ю ОСОБА_3 .
Посилаючись на те, що частка відповідача в квартирі є незначною й виділу не підлягає, вона має намір проживати в квартирі, переїхавши з м. Нікополя, а спільне проживання в квартирі є неможливим, вона запропонувала
ОСОБА_2 компенсувати їй вартість її частки в квартирі.
Оскільки відповідач не погодилась на запропоновану компенсацію вартості її частки та припинення права власності на таку частку, ОСОБА_1 просила суд припинити право власності ОСОБА_2 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2, визнати за нею право власності на вказану частку, виплативши ОСОБА_2 компенсацію вартості цієї частки у розмірі 30 938 грн 25 коп., які внесені на депозитний рахунок суду.
У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням і вселення в квартиру, посилаючись на те, що ОСОБА_1 перешкоджає їй у користуванні належною їй 1/4 частиною в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 09 листопада 2016 рокувідмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності та визнання права власності на 1/4 частину квартири.
Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації
України в Дніпропетровській області після набрання рішенням законної сили повернути ОСОБА_1 сплачені нею на депозитний рахунок суду кошти в сумі 30 938,25 грн.
Задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням і вселення в квартиру.
Усунено ОСОБА_2 перешкоди у користуванні 1/4 частиною квартири
АДРЕСА_2 , яка належить їй на праві приватної власності, та вселено ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_2 .
Вирішено питання щодо судового збору.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для його задоволення з огляду на те, що припинення права власності на 1/4 частину квартири, що належить відповідачу, завдасть істотної шкоди її інтересам, оскільки іншого житлового приміщення на праві власності вона не має.
Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із доведеності факту створення ОСОБА_1 перешкод, у зв`язку з чим ОСОБА_2 як власник позбавлена права користування та розпорядження належною їй часткою в квартирі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня
2017 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 09 листопада 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційні скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у травні 2017 року,
ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Дзержинського районного суду
м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 09 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2017 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Короткий зміст вимог відзиву (заперечення) на касаційну скаргу
У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду
м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 09 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2017 року в яких заявник, вважаючи рішення судів першої й апеляційної інстанцій законними й обґрунтованими, просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Мотивуючи касаційну скаргу, ОСОБА_1 зазначає, що судами першої й апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, судом першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд, неповно з`ясовано обставини справи, не взято до уваги те, що і ОСОБА_3 і ОСОБА_2 забезпечені житлом. ОСОБА_3, яка успадкувала 1/4 частину спірної квартири після смерті своєї матері ОСОБА_4, та яка у подальшому подарувала належну їй 1/4 спірної квартири своїй дочці ОСОБА_2, є власником частини (спільна сумісна власність подружжя) житлового будинку АДРЕСА_3, право власності на який зареєстровано за її чоловіком та в якому вони з чоловіком проживають. ОСОБА_2 разом зі своїми неповнолітніми
дітьми зареєстрована у вказаному вище будинку, хоча фактично проживає з чоловіком та дітьми у квартирі
АДРЕСА_4 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 .
Також ОСОБА_1 вказує, що судами було неправильно застосовано положення статті 365 ЦК України. Вважає, що у зв`язку із задоволенням її вимог права ОСОБА_2 не будуть порушені, оскільки остання проживає з сім`єю у складі чотирьох осіб ( ОСОБА_2, її чоловік та двоє дітей) в ізольованій двокімнатній квартирі, яка належить на праві власності її матері, а її вселення разом із сім`єю на 1/4 частину спірної квартири (площа 1/4 частини складає 6,99 кв. м) фактично неможливе, а отже не вирішить її житлових проблем.
Крім того зазначає, що вона ніколи не чинила ОСОБА_2 перешкод у користуванні 1/4 частиною квартири
АДРЕСА_2 , оскільки остання ніколи не виявляла цікавості до зазначеного об`єкта нерухомості, не намагалася вселитись до квартири.
Доводи особи, яка подала відзив (заперечення) на касаційну скаргу
Обґрунтовуючи заперечення на касаційну скаргу, ОСОБА_2 зазначає, що посилання ОСОБА_1 в касаційні скарзі на обставини життя ОСОБА_3, на належність останній на праві власності нерухомого майна не може братись судами до уваги, оскільки ОСОБА_3 не була стороною у справі під час розгляду справи по суті, а правомірність набуття нею, ОСОБА_2, у власність 1/4 частини квартири
АДРЕСА_2
ОСОБА_1 не оспорювалась.
Вказувала, що припинення її права власності на 1/4 частину у спірній квартирі призведе до обмеження її цивільних прав, як то переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності.
Також зазначає, що ОСОБА_1 у спірній квартирі не проживає, має інше постійне місце проживання у м. Нікополі Дніпропетровської області та вважає, що остання не має реального наміру змінити місце проживання.
ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у користуванні належною їй часткою у
спірній квартирі, не надає ключі від квартири, заперечує проти користування нею житловим приміщенням, що знайшло підтвердження під час розгляду справи.
Вважає постановлені у справі судові рішення законними й обґрунтованими та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу
№ 210/2236/15-ц із Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
02 червня 2018 року справу № 210/2236/15-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу № 210/2236/15-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю .
Фактичні обставини справи
У справі встановлено, що сторони у справі є співвласниками квартири
АДРЕСА_2 , при цьому позивач ОСОБА_1 є власником 3/4 частин цієї квартири відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом
від 02 квітня 2015 року після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а відповідач ОСОБА_2 - 1/4 частини зазначеної квартири на підставі договору дарування від 21 серпня 2015 року, укладеного між нею та ОСОБА_3, яка в свою чергу набула права власності на 1/4 вказаної квартири у порядку спадкування за законом після смерті матері
ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З 07 травня 2015 року ОСОБА_1 зареєструвала місце проживання у спірній квартирі.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.