Постанова
Іменем України
10 липня 2019 року
м. Київ
справа № 335/11482/16-ц
провадження № 61-5014св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2018 року у складі головуючого судді Рибалко Н. І. та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Воробйової І. А., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу.
Позов мотивовано тим, що 19 жовтня 2012 року між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк", у відділенні банку, що знаходиться на окупованій території Автономної Республіки Крим, укладено договір вклад "Універсальний", за умовами якого вона передала, а банк прийняв на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 2 146,00 доларів США, що підтверджується квитанцією № 16 від 19 жовтня 2012 року, на умовах договору строком на 366 днів до 19 жовтня 2013 року (включно) та виплатою 9,5 % річних на суму вкладу.
Згідно з пунктом 4 договору його дія припиняється з виплатою вкладнику усієї суми вкладу разом з відсотками відповідно до умов договору.
Пунктом 6 договору встановлено, що якщо по закінченню строку вкладу банку не буде заявлено про бажання забрати грошові кошти, вклад автоматично пролонгується ще на один строк, вказаний у розділі "Дані по вкладу".
Відповідно до пункту 8 договору проценти під час нового строку вкладу нараховуються на суму вкладу та поповнень за процентною ставкою для вкладів даного найменування та строку, що діє у банку на день закінчення попереднього строку вкладу, без укладення додаткових угод до договору.
16 жовтня 2015 року вона звернулась до ПАТ КБ "ПриватБанк" з письмовою заявою про відсутність наміру продовжувати строк дії договору та намір отримати суму вкладу разом із нарахованими процентами, яка була отримана Банком 19 жовтня 2015 року. Проте її заява була залишена без відповіді.
22 жовтня 2015 року договір припинив дію, а сума вкладу та нарахованих процентів на 21 жовтня 2015 року (включно) склала 5 065,72 доларів США.
У зв`язку з тим, що вклад банком 22 жовтня 2015 року повернуто не було, у зв`язку з чим сума вкладу та нарахованих процентів склала 5 567,04 доларів США.
Вважала, що також підлягає стягненню 3 % річних від простроченої суми на підставі статті 625 ЦК України та 3 % пені за кожен день прострочення, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі 61 376,89 доларів США, з яких: сума вкладу з нарахованими процентами - 5 786,29 доларів США, 3 % річних - 207,03 доларів США та 3 % пені за кожен день прострочення - 55 383,57 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму вкладу з процентами 3 277,25 доларів США, 3 % річних у розмірі 3 141,63 грн, пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 3 277,25 доларів США, що в гривневому еквіваленті на день ухвалення рішення дорівнює 91 435,27 грн.
У іншій частини вимог відмовлено.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь держави витрати по сплаті судового збору 540,00 грн.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що банк неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором банківського вкладу, не повернув грошові кошти та не сплатив відповідні проценти.
При цьому умови договорів банківського вкладу не містять визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов`язань за договором після закінчення терміну його дії. Отже, з банку підлягають стягненню проценти за ставкою у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом "на вимогу".
Також відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, тому позивач має право на стягнення 3 % річних від простроченої суми.
Крім того, оскільки вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення, зменшивши її розмір на підставі частини третьої статті 551 ЦК України до розміру основної суми заборгованості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційну скаргу представника АТ КБ "ПриватБанк" - Сергієнко І. В., залишено без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком районного суду, зазначивши також, що саме банк, а не його структурна одиниця - відділення банку, що знаходиться на окупованій території Автономної Республіки Крим, має відповідати за зобов`язаннями, взятими за укладеним з позивачем договором. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов`язків за укладеним і дійсним договором.
При цьому доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 335/11482/16-ц з Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
Зупинено виконання рішення Орджонікідзевського районного суду
м. Запоріжжя від 13 листопада 2018 року до закінчення касаційного провадження.
У задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року відмовлено.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що наявність у позивача оригіналу договору та квитанції від 19 жовтня 2012 року на зарахування коштів на банківський рахунок у розмірі 2 146,00 доларів США доводить виключно факт укладання між сторонами договору банківського вкладу та факт внесення коштів на рахунок, однак не є належними доказами невиконання банком умов договору щодо повернення коштів за вкладом після закінчення строку його дії. Крім того, позивач не довів наявність грошових коштів на банківському рахунку (за депозитним договором) на час розгляду справи у заявленому ним розмірі.
Також судами безпідставно не застосовано статтю 1070 ЦК України в частині нарахування процентів за період з 22 жовтня 2015 року до 24 лютого 2017 року, оскільки у разі неналежного виконання договору банківського вкладу та неповернення або затримки у поверненні грошових коштів за період часу, коли договір є розірваним на вимогу власника, банк повинен нарахувати та виплатити клієнту проценти у розмірі, що сплачуються банком за вкладом "на вимогу", тобто у розмірі 1 % річних, а не за обліковою ставкою Національного банку України.
Також судами неправильно застосовано норми матеріального права відносно застосування відповідальності боржника за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки невірно проведено розрахунок 3 % вартості несвоєчасно наданої послуги, якою є розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Крім того, відповідачем не надано будь-яких доказів щодо повернення депозиту. При цьому хибним є твердження відповідача про відсутність інформації щодо дійсного знаходження грошових коштів на банківському рахунку у зв`язку з тим, що він втратив свої активи на території Автономної Республіки Крим, оскільки інформація може зберігатися в електронному вигляді.
Зазначає, що формула, на яку посилається АТ КБ"ПриватБанк", не є правовою позицією Верховного Суду та не може бути застосована при ухваленні судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 19 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", у відділенні банку, що знаходиться на окупованій території Автономної Республіки Крим, укладено договір вклад "Універсальний" за умовами якого вона передала, а банк прийняв на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 2 146,00 доларів США, що підтверджується квитанцією № 16 від 19 жовтня 2012 року, на умовах договору строком на 366 днів до 19 жовтня 2013 року (включно) та виплатою 9,5 % річних на суму вкладу.
Укладання договору вкладу підтверджується оригіналом екземпляру договору від 19 жовтня 2012 року, який видано ПАТ КБ "Приватбанк" та наданий ОСОБА_1 у якості доказу на підтвердження заявлених вимог.
ОСОБА_1 умови договору виконала, внесла грошові кошти на рахунок Євпаторійського відділення ПАТ КБ "ПриватБанк".
Згідно з пунктом 4 договору його дія припиняється з виплатою вкладнику усієї суми вкладу разом з відсотками відповідно до умов договору.
Пунктом 6 договору встановлено, що якщо по закінченню строку вкладу банку не буде заявлено про бажання забрати свої кошти, вклад автоматично пролонгується ще на один строк, вказаний в розділі "Дані по вкладу". Строк вкладу пролонгується неодноразово без явки вкладника до банку. Новий строк вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу.
16 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ "ПриватБанк" з письмовою заявою про відсутність наміру продовжувати строк дії договору та намір отримати суму вкладу разом із нарахованими відсотками, яка була отримана відповідачем 19 жовтня 2015 року.
Таким чином строк дії договору складав: 1-й рік - з 19 жовтня 2012 року до 19 жовтня 2013 року, 2-й рік - з 20 жовтня 2013 року до 20 жовтня 2014 року, 3-й рік - з 21 жовтня 2014 року до 21 жовтня 2015 року.