Постанова
Іменем України
11 липня 2019 року
м. Київ
справа № 692/969/16-ц
провадження № 61-23593св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Олійник А. С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 січня 2016 року у складі судді Овсюка Є. М. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 02 березня 2017 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Вініченка Б. Б., Храпка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5
Внаслідок смерті батька відкрилась спадщина, яка складається з трьох земельних ділянок. Незважаючи на усну домовленість братів (сторін у справі) про спільне звернення до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, ОСОБА_2 самостійно оформив спадщину на своє ім`я.
16 вересня 2016 року позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але йому було відмовленов одержанні свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском строку. Серед причин пропуску строку позивач зазначив похилий вік, хвороби протягом останніх трьох років та брак коштів. З 12грудня 2014 року до 06 січня 2015 року він перебував на амбулаторному лікуванні у КНП "Перша Черкаська міська поліклініка".
Просив суд визначити для нього додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті батька, строком один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 05 січня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач проходив періодичне лікування, звертався за допомогою до лікарів, під час перебування на амбулаторному лікуванні був присутній на похоронах батька, а відтак, на думку суду, останній мав можливість у визначений законом строк звернутися до нотаріуса та подати відповідну заяву про прийняття спадщини. Факти наведені позивачем про домовленість між ним та братом про спільне звернення до нотаріуса не підтверджені доказами і юридичного значення не мають, оскільки закон передбачає особисте звернення до нотаріуса для реалізації суб`єктивного права. Доказів тяжкого матеріального стану, який перешкоджав позивачу звернутися до нотаріуса, суду не надано.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 02 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 січня 2017 року залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи та надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що причини пропуску ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини після смерті свого батька є неповажними. Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 02 березня 2017 року.
У касаційній скарзі просить скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 02 березня 2017 року.
Рух справи у суді касаційної інстанції
06 червня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до розпорядження від 03 червня 2019 року № 460/0/226-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями призначено судді - доповідачеві Олійник А. С .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 02 березня 2017 року, ухвалити нове рішення про задовольнення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що позивачем подано недостатньо доказів поважності пропуску строку для прийняття спадщини, але згідно з довідками з медичних закладів позивач у період з 12 грудня 2014 року по 06 січня 2015 року перебував на амбулаторному лікуванні, що унеможливлювало його самостійне пересування.
Крім того, суди не врахували, що підготовка до похованння, відбування поминальних днів, пригнічений психологічний стан перешкоджали позивачу думати про оформлення спадщини.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
Заперечення ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивовано тим, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що надані позивачем докази, зокрема, медичні довідки щодо перебування на лікуванні не охоплюють граничного строку на подання заяви про прийняття спадщини. Зазначені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини правильно визнано судами неповажними.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.