ПОСТАНОВА
Іменем України
18 липня 2019 року
Київ
справа №821/1108/17
адміністративне провадження №К/9901/49716/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Губської О.А.
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 821/1108/17
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови
за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (прийняту одноособово суддею Кисельовою О.Й.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Скрипченка В.О., суддів: Димерлія О.О., Осіпова Ю.В.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), в якому просив визнати протиправною постанову про стягнення виконавчого збору.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейка М.В. про стягнення виконавчого збору від 22 січня 2016 року ВП № 49025642. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 8000 (вісім тисяч) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
3. Рішення судів мотивовані тим, що перед початком дій щодо примусового виконання виконавчого документа, державний виконавець мав би пересвідчитися, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження отримана боржником, та що строк, визначений у постанові для добровільного виконання, закінчився і відсутні підстави для відкладення виконавчих дій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. У травні 2018 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
5. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
6. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
7. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (відповідача у справі):
7.1. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
7.2 Скаржник у касаційній скарзі вказує на те, що позивачу було відомо про існування постанови про відкриття виконавчого провадження, і незважаючи на те, що постанова про стягнення виконавчого збору була повернута відділенням зв`язку з відміткою "За закінченням терміну зберігання" відповідно до статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
7.3. Крім того, на думку скаржника, позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки йому було відомо про існування оскаржуваної постанови з постанови про відкриття виконавчого провадження.
8. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 09 жовтня 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейком М.В. винесено постанову ВП №49025642 про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено про обов`язок боржника самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.
10. 09 жовтня 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейком М.В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
11. 12 жовтня 2015 року виготовлено супровідні листи про надіслання на адресу позивача, що зазначена у виконавчому листі, постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника.
12. 22 січня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейком М.В. винесено постанову ВП № 49025642 про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 1 209 843,42 грн.
13. 01 червня 2017 року головним державним виконавцем Сидоренком Р.Г. винесено постанову ВП №49025642 про повернення виконавчого документа стягувану, а постанову про стягнення виконавчого збору виділено в окреме провадження.
14. 22 червня 2017 року старшим державним виконавцем Маловою Ю.В. винесено постанову № 54152420 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 коштів у сумі 1 209 843,42 грн.
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 22 червня 2017 року № 54152420, згідно з штемпеля відділення зв`язку, направлено на адресу позивача 14 липня 2017 року та отримано ним 17 липня 2017 року.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
16. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
17. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. Відповідно до підпункту четвертого пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Відповідно до частини другої статті 181 КАС України у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
22. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
23. Згідно з частиною першої та 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.