ПОСТАНОВА
Іменем України
18 липня 2019 року
Київ
справа №296/2034/17
адміністративне провадження №К/9901/45138/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Стеценка С. Г.,
суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 15.06.2017 (головуючий суддя Бондарчук В. В.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 (головуючий суддя Капустинський М. М., судді: Моніч Б. С., Охрімчук І. Г.),
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФ України, пенсійний орган, відповідач), в якому просила: визнати протиправною відмову ГУ ПФ України у призначенні ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника як дружині померлого пенсіонера ОСОБА_2 ; зобов`язати пенсійний орган призначити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника як дружині померлого пенсіонера ОСОБА_2, з моменту звернення за пенсією - з 31.01.2017 (далі - спірна пенсія).
Вимоги позовної заяви ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що у розумінні приписів статті 37 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням спірної пенсії), статей 30, 31 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII в тій же редакції) є особою, яка перебувала на утриманні свого чоловіка, який помер, а тому має право на призначення пенсії в разі втрати годувальника, у зв`язку з чим вважає відмову відповідача протиправною і такою, що не узгоджується з вимогами законодавства й порушує її права.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 15.06.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017, позов задоволено. Визнано протиправною відмову ГУ ПФ України у призначенні ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника як дружині померлого пенсіонера ОСОБА_2 ; зобов`язано відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника як дружині померлого пенсіонера ОСОБА_2, з моменту звернення за пенсією - з 31.01.2017.
Ухвалюючи такі рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що на момент смерті ОСОБА_2 позивач, яка сама є пенсіонеркою за віком та отримує пенсію, перебувала з ним у шлюбі та вони не проживали разом нетривалий час у зв`язку із необхідністю його лікування й проведення їй оперативного втручання на очах. В цей період позивач отримувала 25 відсотків від його пенсії, що складало суттєву допомогу для організації її життя і остання користувалася повністю його пільгами по оплаті комунальних послуг.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з наведеними судовими рішеннями відповідач у жовтні 2017 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Вимоги касаційної скарги аргументовані тим, що позивач після смерті чоловіка не втратила засобів до існування, оскільки й сама отримує пенсію за віком, а отже не є особою, яка має право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.10.2017 відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". З цієї дати набула чинності нова редакція КАС України.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2019, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценко С. Г., суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.
У поданих до Вищого адміністративного суду України запереченнях на касаційну скаргу позивач, повторюючи доводи, наведені у позовній заяві, вказувала на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, а також зазначала, що на момент звернення за спірною пенсією не отримувала пенсію за віком у зв`язку з відмовою від такої.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 30.09.1967, який був військовослужбовцем й отримував пенсію, призначену відповідно до Закону №2262-XII у розмірі, вищому ніж призначена їй пенсія за віком.
ОСОБА_2 хворів на важкий психічний розлад, з приводу якого спостерігався у лікаря-психіатра.
Відповідно до висновку ЛКК від 06.06.2016 №42/25 ОСОБА_2, 1942 року народження за станом здоров`я може знаходитися в будинку інтернаті психіатричного типу.
Оскільки позивач потребувала хірургічної операції на оці, вона була змушена тимчасово оформити чоловіка до Комунальної установи "Володарсько-Волинський психоневрологічний інтернат", де він перебував з 28.07.2016 на повному державному забезпеченні.
На рахунок інтернату із пенсії ОСОБА_2 перераховувалося 75 відсотків коштів, а решта 25 відсотків перераховувалася на картковий рахунок позивачки, що становило суттєву допомогою для організації побуту.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
31.01.2017 позивач звернулася до ГУ ПФ України із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника, у відповідь на яку отримала лист від 09.02.2017 №444/03-23 щодо відмови у призначенні спірної пенсії у зв`язку з тим, що на момент смерті її чоловік перебував у будинку інтернаті на повному державному забезпеченні і тому відсутній факт перебування ОСОБА_1 на його утриманні.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Основного Закону за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.