ПОСТАНОВА
Іменем України
18 липня 2019 року
Київ
справа №П/811/711/15
адміністративне провадження №К/9901/8923/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року (суддя Момонт Г.М.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року (судді: Білак С.В. (головуючий), Олефіренко Н.А., Шальєва В.А.)
у справі № П/811/711/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тріана"
до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Тріана" (далі - ТОВ "Тріана") звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Кіровоградська ОДПІ, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2014 року № 0000782204.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Тріана" зазначило, що не порушувало вимог Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес" (далі - ТОВ "Антарес") та правильно визначило податкові зобов`язання з податку на додану вартість. Натомість висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з вказаним контрагентом є безпідставними та не підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 20 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року, позов ТОВ "Тріана" задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2014 року №0000782204.
Судові рішення мотивовані тим, що наявними в матеріалах справи первинними документами, які були досліджені в ході перевірки позивача, в повному обсязі підтверджено реальний зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Кіровоградська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ "Тріана".
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2015 року відкрито касаційне провадження.
Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
25 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що у період із 23 вересня до 26 вересня 2014 року посадовою особою Кіровоградської ОДПІ на підставі наказу від 19 вересня 2014 року № 1781 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ "Антарес" за липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 30 вересня 2014 року № 54/11-23-22-04/37297874.
У вказаному акті перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ "Тріана" пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 3 034 212 грн, зокрема за липень 2014 року - 2 513 351 грн, за серпень 2014 року - 520 861,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки Кіровоградська ОДПІ 16 жовтня 2014 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000782204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 3 792 765 грн, зокрема за основним платежем - 3 034 212 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 758 553 грн.
Свої дії щодо прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення відповідач мотивує тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Антарес" не носять реального характеру, тому ТОВ "Тріана" за результатами таких операцій не мало права включати суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Системний аналіз змісту вищенаведених норм ПК України свідчить про те, що в податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.