ПОСТАНОВА
Іменем України
17 липня 2019 року
Київ
справа №524/5572/16-а
адміністративне провадження №К/9901/29767/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 524/5572/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області, третя особа - Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про стягнення середнього заробітку, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 23 листопада 2016 року (суддя Рибалка Ю.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року (судді П`янова Я.В., Зеленський В.В., Чалий А.О.),
І. Суть спору
1. У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області (далі - Виконавчий комітет), у якому просив стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 березня 2016 року по 20 липня 2016 року в сумі 16166,15 грн.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що у період з 01 липня 1998 року по 31 січня 2011 року працював на посаді головного спеціаліста штабу цивільної оборони та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука. При звільненні відповідач не в повному обсязі виплатив належні йому суми (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати за 2010 рік), через що позивач звернувся до суду з позовом. Позаяк судове рішення тривалий час не виконувалося позивач двічі звертався до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. У цьому позові позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, не охоплений попередніми судовими рішеннями, а саме за період з 01 березня 2016 року по 20 липня 2016 року в сумі 16166,15 грн.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. З 01 липня 1998 року по 31 січня 2011 року ОСОБА_1 працював на посаді головного спеціаліста штабу цивільної оборони та надзвичайних ситуацій відділу виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука. Відповідач при звільненні розрахувався з ним щодо виплат по заробітній платі не в повному обсязі.
4. Постановою від 08 липня 2014 року у справі № 524/4265/14-а Автозаводський районний суд м. Кременчука визнав незаконними дії Виконавчого комітету в частині обчислення та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2010 році в розмірі 60 відсотків розміру середньомісячної заробітної плати, а не в розмірі середньомісячної заробітної плати, як визначено в колективному договорі за 2010 - 2013 роки, та зобов`язав Виконавчий комітет обчислити та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати за 2010 рік з урахуванням раніше виплаченої суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2010 рік.
5. Постановою від 27 листопада 2014 року у справі № 524/8527/14-а Автозаводський районний суд м. Кременчука зобов`язав відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 січня 2011 року по 12 вересня 2014 року.
6. Постановою від 12 травня 2016 року у справі № 524/1725/16-а Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області стягнув з Виконавчого комітету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 квітня 2011 року по 29 лютого 2016 року в сумі 63303,24 грн.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області постановою від 23 листопада 2016 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
8. Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 січня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.
9. Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що вини відповідача у невчасному розрахунку позивача при звільненні не було, оскільки кошти, які суд стягнув на його користь відповідно до постанови від 12 травня 2016 року, не входили до сум, що належали йому при звільненні.
10. Суд апеляційної інстанції, з посиланням на правовий висновок Верховного Суду України у постановах від 21 січня 2015 року (справа № 6-195цс14) та від 01 квітня 2015 року (справа № 6-41а15) зазначив, що позивач звільнився з роботи у 2011 році. Спір щодо розміру середнього заробітку виник через декілька років після звільнення та пов`язаний із застосуванням законодавства, що регулює сферу оплати праці. Тобто, роботодавець не був обізнаний про наявність недоплачених сум, які слід було виплатити позивачу при звільненні. На підставі зазначеного апеляційний суд зазначив, що посилання позивача на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі № 524/4265/14-а, відповідно до якої Виконавчий комітет зобов`язано обчислити та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати за 2010 рік, з урахуванням раніше виплаченої суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2010 рік, не беруться до уваги. В цьому випадку вина роботодавця відсутня, оскільки на час звільнення спору між роботодавцем та працівником щодо належних до виплати сум не було. Лише через певний проміжок часу після звільнення позивач подав позов і суд встановив, що виплати мали бути здійснені іншим чином, ніж це було зроблено.
11. Щодо посилання позивача на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 524/6694/14-а від 23 грудня 2014 року, якою Виконавчий комітет зобов`язано виплатити ОСОБА_1 кошти, які були утримані з його заробітної плати як профспілкові внески за період з 01 липня 1998 року по 31 січня 2011 року, та яка перебуває на примусовому виконанні в Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, апеляційний суд зазначив, що після ухвалення судового рішення і звернення його до виконання, відносини щодо виплати присуджених сум регулюються Законом України "Про виконавче провадження" і положення статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у цьому випадку не застосовуються.
IV. Касаційне оскарження
12. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.