ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2019 року
Київ
справа №824/1320/13-а
адміністративне провадження №К/9901/3747/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014 у справі за позовом Дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у місті Чернівці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
Дочірнє підприємство "Чернівецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подало до суду позов, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівцях від 26.04.2005 № 0006572320/0 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 229 139,00 грн та від 26.04.2005 № 0000442600/0 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 250 000,50 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що господарські операції з придбання у Підприємства "Укрінвомпромінвест" послуг з проведення обстеження системи управління охороною праці, а також з оцінки протипожежного стану виконані, до перевірки позивач надав усі первинні документи. Витрати пов`язані з веденням господарської діяльності позивача. Контролюючий орган необґрунтовано вважає валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість позивача завищеними.
Чернівецький окружний адміністративний постановою від 24.12.2013 відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.03.2014 постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 залишив без змін.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дослідженими судом доказами господарські операції позивача з Підприємством "Укрінвомпромінвест" не підтверджені.
Дочірнє підприємство "Чернівецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди порушили норми матеріального та процесуального права. Не погоджується з висновками судів про те, що первинні документи не підтверджують господарські операції, зазначаючи, що позивач у відповідності до вимог чинного законодавства України відніс до складу валових витрат витрати на проведені роботи з обстеження системи управління охороною праці та оцінки протипожежного стану за датою підписання акту виконаних робіт. До перевірки надано всі належні документи, що підтверджують витрати позивача. Відповідач не звертався до Міністерства України у справах науки і технологій та не має висновку такого органу для прийняття рішення про непідтвердження витрат, як того вимагає абзац 5 підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.04.2014 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 08.07.2019 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 09.07.2019.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.
Підставою для визначення позивачу за податковими повідомленнями-рішеннями від 26.04.2005 № 0006572320/0 грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 208300,00 грн за основним платежем та в сумі 20830,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та від 26.04.2005 № 0000442600/0 - грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 166667,00 грн за основним платежем та в сумі 98353,54 грн за штрафними (фінансовими) санкціями є висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної перевірки за період з 01.07.2004 по 31.12.2004, про порушення вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Контролюючий орган вважав, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат витрати з придбання у Підприємства "Укрінвопромівест" робіт з обстеження системи управління охороною праці та проведення оцінки протипожежного стану (договір підряду на обстеження системи управління охороною праці від 12.08.2004 № 42/08 та договір підряду на проведення оцінки протипожежного стану від 12.08.2004 № 69/08) та до складу податкового кредиту податок на додану вартість за цими операціями, оскільки виконання зазначених робіт не підтверджено документально.
Аналіз пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 5.2.1 пункту 5.2., підпунктів 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з урахуванням частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин), свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість.