ПОСТАНОВА
Іменем України
16 липня 2019 року
Київ
справа №815/5498/14
адміністративне провадження №К/9901/9336/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 (суддя - Левчук О.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015 (головуючий суддя - Косцова І.П., судді: Стас Л.В., Турецька І.О.) у справі №815/5498/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алма-Торг" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Алма-Торг" (далі - ТОВ "Алма-Торг") звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси) від 21.08.2014 № 0002702206, № 0002712206, № 0002692206.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Приморському районі м. Одеси оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2014, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Приморському районі м. Одеси посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 139, 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що враховуючи податкову інформацію щодо контрагентів ТОВ "Алма-Торг", а також вимоги законодавчих норм, подані позивачем первинні документи не мають юридичної сили з огляду на невстановлення фактичного здійснення господарських операцій.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Алма Торг" з питань правомірності декларування податку на прибуток, податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб за період з 06.02.2013 по 31.12.2013, про що складено акт від 30.07.2014 № 4299/25-53-22-06/38573341.
За результатами проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1699556,00 грн.; пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 1899578,00 грн., з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, а саме: акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.06.2014 №1683/26-55-22-01/38487897 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Горизонт Трейдінг" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період грудень 2013 року", від 07.07.2014 № 1867/26-55-22-08/38487897"Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Горизонт Трейдінг" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.11.2012 по 30.11.2013", акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.06.2014 №499/26-57-22-10/38205323 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гонорій" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012 по 31.12.2013", де вказано про відсутність в них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами.
Крім того, відповідно до витягу з кримінального провадження від 21.03.2014 №32014100000000051 здійснюється досудове розслідування за заявою генерального директора ТОВ "ХІМЛАБОРРЕАКТИВ", згідно якої службові особи цілого ряду підприємств, в тому числі і ТОВ "Горизонт Трейдінг", здійснюють незаконне нарахування податкового кредиту з ПДВ у зв`язку з формально здійсненими фінансово-господарськими операціями з реально діючими суб`єктами господарювання, що призвело до фактичної несплати податків в особливо великому розмірі, що свідчить про те, що ТОВ "Горизонт Трейдінг" здійснювало діяльність з наданням податкової вигоди третім особам з метою прикриття незаконної діяльності.
На підставі названого акту перевірки, 21.08.2014 ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002692206 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1669556,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 424889,00 грн., № 0002702206 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 434153,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 108538,00 грн., № 0002712206 від 21.08.2014 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1899578,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що спірні господарські операції є реальними, фактично відбулися та безпосередньо пов`язані з власною господарською діяльністю позивача, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.