ПОСТАНОВА
Іменем України
16 липня 2019 року
Київ
справа №803/1606/15
адміністративне провадження №К/9901/27994/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 (суддя - Плахтій Н.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 (головуючий суддя - Заверуха О.Б., судді: Гінда О.М., Ніколін В.В.) у справі №803/1606/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (далі - ТОВ "Агротехніка") звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) від 26.05.2015 №0012311502 в частині зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 61290,19 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Луцька ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2015, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог Луцька ОДПІ посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваною господарською операцією шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, що свідчить про відсутність реального вчинення господарської операції з отримання товару від спірного постачальника та його подальше використання в господарській діяльності.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агротехніка" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлених до відшкодування на рахунок платника у банку за січень, лютий 2015 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 12.05.2015 №1851/15.2/21750952, в якому відображено висновок про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року (р.19 декларації) на 62319,48 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24 декларації січня 2015 року) на 62319,48 грн. та завищення суми непогашеного від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду (р.31 декларації за лютий 2015 року) на суму 62319,48 грн. Дане порушення не вплинуло на суму бюджетного відшкодування.
На обґрунтування цього висновку відповідач, зокрема, посилається на довідку Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 18.03.2015 №146/15-03-22-01-0304/38759205 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Енокс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП "Інкар" за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, в якій відображено висновок про те, що в силу недійсності операцій з продажу сільськогосподарської продукції - сої, шроту соняшникового та макухи соняшникової ПП "Інкар" в адресу ТОВ "Енокс" на загальну суму 493926,75 грн. за вересень 2014 року, ТОВ "Енокс" не могло поставити сільськогосподарську продукцію, придбану у ПП "Інкар", в адресу ТОВ "Агротехніка" на загальну суму 367744,00 грн., в тому числі ПДВ - 61290,67 грн., що виключає можливість підтвердження реальності розглядуваної операції та її зв`язку з господарською діяльністю платника.
На підставі вищевказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2015 №0012311502, згідно з яким зменшено розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 62319,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарська операція по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірного контрагента є реальною, фактично відбулася, придбані товари використано у власній господарській діяльності, у зв`язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.