ПОСТАНОВА
Іменем України
18 липня 2019 року
Київ
справа №825/1508/17
адміністративне провадження №К/9901/5390/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 825/1508/17
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду у складі судді Д`якова В.І. від 10 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Собківа Я.М., суддів Петрика І.Й., Сорочко Є.О.,
в с т а н о в и в :
У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі також - Уповноважена особа, відповідач) внести додаткову інформацію щодо позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - ФГВФО, Фонд) щодо внесення суми відшкодування, в розмірі вкладу в сумі 21 343,13 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що висновки відповідача про нікчемність переказу коштів (транзакцій), здійсненого Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі також - ТОВ "ІРЦ") на рахунки, що належать позивачу, є необґрунтованими, позивач має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено та зобов`язано Уповноважену особу внести додаткову інформацію щодо позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО щодо внесення суми відшкодування, в розмірі вкладу в сумі 21 343,13 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у відповідача відсутні законні підстави для не направлення до Фонду гарантування вкладів інформації щодо внесення позивача до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів вкладів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розумінні приписів ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 квітня 2016 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" (далі також - ПАТ "Банк Михайлівський") укладений договір №980-054-000000255 банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)", відповідно до якого на ім`я позивача відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .
25 квітня 2016 року між позивачем (сторона 1) та ТОВ "ІРЦ" (сторона 2) укладено договір № 980-054-000227623, за умовами якого сторона-1 передає стороні-2 у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а сторона-2 зобов`язується повернути кошти стороні-1 та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором (п. 1.1 Договору). Сума коштів за цим договором становить 21 000,00 грн. Строк користування коштами становить не більше 367 днів. Кошти передаються з дати укладення цього договору по 25 липня 2016 року (день закінчення строку користування коштами). Сторона-2 сплачує стороні-1 проценти у безготівковій формі на рахунок сторони-1 № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Михайлівський". Сторона-2 повертає стороні-1 кошти у безготівковій формі на рахунок сторони-1 № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Михайлівський" (п. 1.2 Договору).
Відповідно до платіжного доручення від 25 квітня 2016 року №5896103 позивач перерахував на рахунок ТОВ "ІРЦ" кошти в сумі 21 000,00 грн.
Як вбачається з довідки ПАТ "Банк Михайлівський" про стан рахунку від 21 вересня 2016 року на банківській рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" № НОМЕР_1 відповідно до умов договору № 980-054-000227623 19 травня 2016 року надійшли кошти в сумі 21 000 грн та в сумі 343,13 грн.
Зазначеною довідкою також було повідомлено позивача про те, що зарахування коштів в сумі 21 000 грн та в сумі 343,13 грн на його поточний рахунок з рахунку ТОВ "ІРЦ" № НОМЕР_2 є нікчемним правочином в силу положень статті 215 Цивільного Кодексу України та пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Вказане стало підставою для звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду.
У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що договір позики від 25 квітня 2017 року №980-054-000227623 укладений між позивачем та ТОВ "ІРЦ" є двостороннім, укладеним без участі ПАТ "Банк Михайлівський" як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались за такими договорами по своїй природі не є вкладом згідно Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Отже, гарантії Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не поширюються на ситуацію з позивачем. У зв`язку з тим, що правочин з перерахування (повернення позики) коштів позивача за договором від 25 квітня 2017 року №980-054-000227623 між позивачем та ТОВ "ІРЦ" є нікчемним, в Уповноваженої особи відсутні підстави для включення позивача до вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду.
Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), виходить з такого.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі також - Закон №4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад, відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються Уповноваженою особою Фонду.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом № 4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Як встановлено Судом, станом на 23 травня 2016 року, тобто на дату прийняття Постанови Правління Національного банку України, якою банк віднесено до категорії неплатоспроможних, на рахунку позивача № НОМЕР_1, відкритого відповідно до укладеного з банком договору банківського рахунка, були розміщені грошові кошти в сумі 21 000,00 грн та проценти в сумі 343,13 грн.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його Уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у довідці про стан рахунку № НОМЕР_1 від 21 вересня 2016 повідомлено позивача про те, що зарахування коштів в сумі 21 000 грн та в сумі 343,13 грн на його поточний рахунок з рахунку ТОВ "ІРЦ" № НОМЕР_2 є нікчемним правочином в силу положень статті 215 Цивільного Кодексу України та пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI).
Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI не може бути застосованим до договорів, укладених між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський", між позивачем та ТОВ "ІРЦ", а також до транзакцій щодо переведення коштів від ТОВ "ІРЦ" на рахунок позивача, оскільки на підставі цих правочинів у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цих правочинів не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.
Відтак, метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15.
Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочин є нікчемним, якщо банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено перелік пов`язаних з банком осіб. Зокрема, до таких відносяться: