ПОСТАНОВА
Іменем України
17 липня 2019 року
Київ
справа №369/8762/16
касаційне провадження №К/9901/15362/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Желєзного І.В., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2017 (головуючий суддя: Літвінова А.В., судді: Аблов Є.В., Мазур А.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 (головуючий суддя: Сорочко Є.О., судді: Земляна Г.В., Мельничук В.П.) у справі №369/8762/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Києво-Святошинський районний військовий комісаріат про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Києво-Святошинський районний військовий комісаріат, в якому просив:
визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок виконання обов`язків військової служби;
зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи у зв`язку з настанням інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ним було подано відповідачу повний пакет документів необхідних для прийняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, втім відповідач безпідставно повернув подані документи на доопрацювання.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок виконання обов`язків військової служби;
зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату (або відмову у виплаті) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби, з урахуванням висновків даної постанови суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що поданий на розгляд відповідачу пакет документів містив докази того, що поранення та інвалідність позивача настала внаслідок виконання ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а тому висновок відповідача про їх неповноту, а саме: відсутність документа, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження є необґрунтованим.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що Міністерством обґрунтовано було повернуто документи на доопрацювання, оскільки позивачем не було надано жодних відомостей про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Також скаржник вказав на те, що вирішення питань пов`язаних із виплатою військовослужбовцям одноразової грошової допомоги є дискреційними повноваженнями Міністерства оборони України, як розпорядника бюджетних коштів.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.09.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
Позивач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку ст. 31 КАС України, п. 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 10.06.2019 визначений склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 КАС України.
Верховний Суд переглянув оскаржені судові рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог ст. 341 КАС України, з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з травня 1979 року по липень 1981 року проходив військову службу, а з лютого 1980 року по липень 1981 року інтернаціональну військову службу та перебував в країнах де велись бойові дії (Афганістан), що підтверджується відомостями з військового квитка серії НОМЕР_1 та довідки від 31.01.2012 №1/23, виданої Києво-Святошинський районним військовим комісаріатом Київської області
Відповідно до відомостей зазначених у витязі із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 11.02.2014 №364 позивач отримав захворювання, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 14.04.2014 до довідки серії КІО-1 №0401958 позивачу з 10.04.2014 вперше та довічно встановлено ІІІ групу інвалідності з причин захворювання, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Київським обласним військовим комісаріатом на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України листом від 04.01.2016 №2/5/26 направлено висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги. До висновку додано вичерпний перелік документів.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги оформленим протоколом № 36 від 20.05.2016 позивачеві повернуті на доопрацювання його документи з підстав відсутності документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що обмежують право позивача на соціальний захист, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобовґязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.