ПОСТАНОВА
Іменем України
17 липня 2019 року
Київ
справа №825/1281/16
адміністративне провадження №К/9901/12860/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 у складі судді Скалозуб Ю.О. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 у складі колегії суддів: Епель О.В. (головуючого), Карпушової О.В., Кобаля М.І. у справі № 825/1281/16 за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про стягнення коштів, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, в якому просив:
- стягнути з відповідача кошти в розмірі середнього заробітку за час затримки виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 року про поновлення на посаді за період з 24.12.2015 по 11.03.2016 р. в сумі 14801,76 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини доходів за час затримки виконання судового рішення щодо виплати грошового забезпечення за період з 24.12.2015 по 11.03.2016.
2. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто кошти в розмірі середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
2.1. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1 Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 у справі № 825/1995/15-а задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Носівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про поновлення на роботі. Судом скасовано накази управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 22.05.2015 № 187 о/с та від 30.11.2015 № 2 о/с в частині звільнення позивача та поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Носівського районного відділу - начальника слідчого відділення управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області з 23.05.2015. Вказане рішення допущено до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Носівського районного відділу - начальника слідчого відділення управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області.
3.2. В подальшому, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області видано наказ від 11.03.2016 № 11/ос про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Носівського районного відділу - начальника слідчого відділення управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області.
3.3. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки вважає, що затримка виконання рішення суду, допущеного до негайного виконання, призвела до порушення його прав та законних інтересів.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що відповідач зобов`язаний був негайно виконати рішення суду, а у разі затримки такого виконання - понести відповідальність у вигляді обов`язку виплатити середній заробіток за час затримки. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо компенсації втрат, судами зазначено про те, що виплата за невиконання рішення суду в певний період, має разовий характер, а тому не підлягає індексованому компенсуванню.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області звернулось до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
5.1. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що рішенням суду про поновлення на посаді не було вирішено питання стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу, а тому відсутні підстави для виплати будь-яких додаткових коштів на користь позивача. Крім того, відповідач посилається на неможливість притягнення до юридичної відповідальності одного органу державної влади за дії іншого.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. Згідно із частиною п`ятою статті 124 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.
7. Постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно (пункт 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції станом до 15.12.2017). Вказана норма кореспондується з положеннями пункту 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом після 15.12.2017).
8. Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
9. Крім того, за загальним правилом в питаннях регулювання публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
10. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (частина п`ята статті 235 Кодексу законів про працю України).
11. Нормами частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
12. При цьому, статтею 236 Кодексу законів про працю України визначені підставі для оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі. Так, даною нормою встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
13. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.