ПОСТАНОВА
Іменем України
17 липня 2019 року
Київ
справа №362/7985/15-а
адміністративне провадження №К/9901/20312/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, третя особа - Міністерство оборони України, про визнання дій незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2017 року, ухвалену у складі судді Кравченка Л. М., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Шелест С. Б. (головуючий), Кузьмишиної О. М., Пилипенко О. Є.
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про визнання незаконними дій відповідача по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.09.2015 ВП №48680221, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.09.2015 ВП №48680221.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у державного виконавця не було правових підстав приймати оскаржувану постанову, оскільки виконавчий документ, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, пред`явлено до виконання з пропуском строку, передбаченого чинним законодавством.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні з огляду на законність і обґрунтованість спірної постанови.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Постановою головного державного виконавця відділу ДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 09.09.2015 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №6а-13/2010, виданим 28.07.2015 Васильківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 38 133,79 грн.
5. Вважаючи вищеозначену постанову протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Васильківський міськрайонний суд Київської області постановою від 23 січня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
7. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем у спосіб та у межах повноважень визначених Законом України "Про виконавче провадження" відкрито виконавче провадження за виконавчим листом.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
8. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
9. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судове рішення та ухвалити рішення про задоволення позову.
10. У запереченнях на касаційну скаргу Міністерство оборони України вказує на правомірність прийняття рішень судів попередніх інстанцій.
V. Джерела права й акти їх застосування
11. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (який діяв на час спірних правовідносин; далі - Закон № 606-XIV).
13. Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
14. Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
15. Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону № 606-XIV).
16. Відповідно до п. 1 частини першої статті 19 Закону № 606-XIV, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.
17. Частиною другою статті 17 Закону № 606-XIV визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, у тому числі, такі виконавчі документи виконавчі листи, що видаються судами.
18. За змістом частини першої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
19. Статтею 22 Закону № 606-XIV визначено строки пред`явлення виконавчих документів до виконання.
19.1. Відповідно до частини першої вказаної статті виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
19.2. Строки виконання судових рішень встановлюються з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
20. Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
21. Частиною другою вказаної статті визначено, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
22. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону № 606-XIV у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.