ПОСТАНОВА
Іменем України
17 липня 2019 року
Київ
справа №805/4997/16-а
адміністративне провадження №К/9901/15783/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №805/4997/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області
про визнання протиправним та скасування наказу від 22 листопада 2014 року №1920; визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування; визнання протиправними та скасування наказів від 23 грудня 2014 року № 2163 та від 22 січня 2015 року №21о/с; зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сіваченко І. В., судді: Шишов О. О., Чебанов О. О.,
УСТАНОВИВ:
I. Суть спору
1. 19 грудня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУ МВСУ в Донецькій області, відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
1.1. визнати наказ від 22 листопада 2014 року №1920 "Про призначення службового розслідування" як такий, що був прийнятий незаконно;
1.2. скасувати наказ від 22 листопада 2014 року №1920 "Про призначення службового розслідування" (далі - Наказ № 1920);
1.3. визнати висновок службового розслідування, проведеного відповідно до Наказу № 1920 відносно порушення позивачем службової дисципліни як такий, що був затверджений з порушенням вимог Інструкції "Про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України", затвердженої Наказом МВС України 12 березня 2013 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 02 квітня 2013 року за номером 541/230 (далі - висновок службового розслідування);
1.4. скасувати висновок службового розслідування відносно порушення позивачем службової дисципліни як незаконний;
1.5. визнати наказ ГУ МВСУ в Донецькій області від 23 грудня 2014 року № 2163 відносно накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в органах внутрішніх справ за пунктом "є" статті 64 Постанови КМУ від 29 липня 1991 року № 114 "Про Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" таким, що був прийнятий на основі незаконного висновку службового розслідування (далі - Наказ № 2163) та скасувати його;
1.6. визнати незаконним та скасувати наказ ГУ МВСУ в Донецькій області від 22 січня 2015 року № 21о/с в частині звільнення позивача за пунктом "є" статті 64 Постанови КМУ від 29 липня 1991 року № 114 "Про Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" (далі - Наказ № 21о/с);
1.7. зобов`язати ГУ МВСУ в Донецькій області звільнити позивача із служби в органах внутрішніх справ, відповідно до його рапорту за статтею 63-а Постанови КМУ від 29 липня 1991 року № 114 "Про Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" - за віком з 22 січня 2015 року.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в органах внутрішніх справ. 16 червня 2014 року позивачем подано рапорт до керівництва Управління з проханням звільнити його з органів МВС України за вислугою років.
2.1. Позивач вказує, що 01 вересня 2014 року він був затриманий незаконним збройним формуванням "ДНР" та утримувався в підвалах міста Горлівки та Донецька. Після звільнення з полону він не мав фізичної можливості виїхати за межі окупованої території. Проте у зв`язку з неприбуттям ним до визначеного МВС України місця дислокації УДАІ ГУМВС України в Донецькій області щодо нього проведено службове розслідування, на підставі якого видано дисциплінарний наказ ГУМВС в області від 23 грудня 2014 року №2163 про звільнення позивача зі служби за порушення дисципліни.
2.2. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки службове розслідування було проведено з порушенням вимог законодавства. Так, позивач зазначає, що його провину у неприбутті до місця дислокації ніхто не довів, жодного доказу, який би свідчив про те, що він з власної волі не прибув до служби матеріали службового розслідування не містять. Також вказує на те, що йому не видано трудову книжку.
3. Відповідач позовні вимоги не визнав, зауваживши, що 04 липня 2014 року до Управління надійшла термінова службова телеграма про те, що місцем дислокації ГУМВС України в Донецькій області визначено місто Маріуполь. Усьому особовому складу Управління потрібно було прибути для реєстрації до місця дислокації до 07 липня 2014 року. У середині липня 2014 року ОСОБА_1 прибув до Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області та надав рапорт на відпустку, тоді як відповідно до приписів Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22 лютого 2012 року №155, він повинен був залишатись на території, підконтрольній українській владі і продовжувати нести службу у важкий для країни час.
3.1. Відповідач зауважує, що позивач продовжував залишатись на тимчасово окупованій території так званої ДНР у м. Горлівці, наражаючи на небезпеку своє життя та життя близьких і підлеглих. 01 вересня 2014 року позивач був взятий у полон представниками незаконних формувань так званої ДНР. 02 грудня 2014 року працівниками ВКЗ УДАІ ГУМВС України в Донецькій області на підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області від 22 листопада 2014 року №1920 у відношенні ОСОБА_1, проведено службове розслідування. Матеріали та оригінал висновку службового розслідування у зв`язку з непотрібністю 06 листопада 2015 року знищено шляхом спалювання.
3.2. Відповідач вважає, що з копій матеріалів службового розслідування, які були збережені ГУМВС в Донецькій області, вбачається, що позивач 27 жовтня 2014 повідомляв про перебування на лікарняному у м. Горлівці, однак надати підтверджуючі документи відмовився. Таким чином, спірні накази про звільнення позивача прийняті правомірно. Крім того, відповідач вказує на те, що факт надання ОСОБА_1 рапорту про звільнення за власним бажанням та вислугою років не підтвердився.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 10.06.1985 по 22.01.2015.
5. Остання займана посада - начальник відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Горлівка УДАІ Головного управління МВС України в Донецькій області, останнє за період проходження служби присвоєне ОСОБА_1 спеціальне звання - підполковник міліції.
6. Наказом відповідача від 22 листопада 2014 року №1920 призначено службове розслідування за фактом надходження 02 вересня 2014 року повідомлення про викрадення невідомими особами начальника ВДАІ з обслуговування м. Горлівка УДАІ ГУМВС України в Донецькій області підполковника міліції ОСОБА_1 з власного будинку.
7. Висновком службового розслідування встановлено, що 02 вересня 2014 року до чергової частини Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області з письмовою заявою звернулась ОСОБА_2 про вжиття заходів до невідомих озброєних осіб, які в цей день приблизно об 11-00 год. у м. Горлівка Донецької області незаконно позбавили волі її чоловіка та вивезли його у невідомому напрямку.
8. 27 жовтня 2014 року ОСОБА_1 прибув до місця свого мешкання та звернувся до Горлівської ЦМБ з приводу отримання ним тілесних ушкоджень. Під час спілкування по телефону з ОСОБА_1 встановлено, що після того, як його випустили з місця утримання, він по теперішній час знаходиться у м. Горлівка, на пропозицію прибути до м. Маріуполь для продовження служби в органах внутрішніх справ, або написати рапорт на звільнення з ОВС на пенсію, останній категорично відмовився та повідомив, що він знаходиться на лікарняному, однак у якій саме лікарні та надати цьому підтвердження відмовився. Також з його слів в нього було відібрано паспорт громадянина України, та інші документи, без яких він не може нікуди виїхати.
9. За грубе порушення службової дисципліни, неналежне ставлення до виконання службових обов`язків, що виразилось у невиході на службу, начальника відділу ДАІ з обслуговування м. Горлівка УДАІ ГУМВС України в Донецькій області підполковника міліції ОСОБА_1 висновком службового розслідування запропоновано звільнити з органів внутрішніх справ.
10. Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 23 грудня 2016 року №2163 за особисту недисциплінованість, порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, невихід на службу без поважних причин з 27 жовтня 2014 року, начальника відділу ДАІ з обслуговування м. Горлівка УДАІ ГУМВС України в Донецькій області підполковника міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ. Дні невиходу начальника відділу ДАІ з обслуговування м. Горлівка ГУМВС України в Донецькій області підполковника міліції ОСОБА_1 на службу з 27 жовтня 2016 року до дня звільнення вирішено вважати прогулами, грошове забезпечення не нараховувати та не виплачувати.
11. Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 22 січня 2015 року № 21о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) на підставі наказу Головного управління МВС в області від 23 грудня 2014 року № 2163.
12. 23 січня 2015 року ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина України.
13. 03 травня 2016 року по прибуттю до ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України в Донецькій області позивач особисто отримав дублікат трудової книжки та інші документи, що підтверджується довідкою, виданою членом ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України в Донецькій області від 26 січня 2017 року та не заперечується позивачем.
14. 05 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім`я Голови Національної поліції України, зі змісту якої судом апеляційної інстанції установлено, що позивачу на момент її подання було відомо про підстави та дату свого звільнення, про зміст висновку службового розслідування, з яким йому пропонувалося ознайомитися.
15. Додатками до цієї заяви позивач надав копії виписок з наказів від 22 січня 2015 року № 21о/с та від 31 грудня 2014 року № 446 о/с.
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їх ухвалення
16. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року адміністративний позов задоволено частково:
16.1. визнано незаконним та скасовано наказ від 22 січня 2015 року № 21о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) підполковника міліції ОСОБА_1 - начальника відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Горлівка (м. Горлівка) управління державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Донецькій області з 22 січня 2015 року;
16.2. зобов`язано ГУ МВС України в Донецькій області вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ за віком з 22 січня 2015 року.
17. Суд першої інстанції виходив з того, що пропуск позивачем встановленого статтею 99 КАС України строку звернення до суду з цим позовом не може слугувати перешкодою для надання судового захисту порушеним правам позивача. При цьому, частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зробив висновок, що фактично ні у висновку службового розслідування, ні в інших матеріалах справи не міститься посилань на конкретні докази, якими підтверджується порушення ОСОБА_1 службової дисципліни. Недоведеність відповідачем порушення позивачем службової дисципліни, що є підставою для визнання судом звільнення останнього з органів внутрішніх справ призводить до протиправності Наказу № 21о/с.
18. Щодо позовних вимог позивача про визнання незаконним та скасування наказу від 22 листопада 2014 року №1920, суд першої інстанції також дійшов висновку про його незаконність. Однак, оскільки під час судового розгляду цієї справи позивачем не виявлено бажання подальшої служби в органах внутрішніх справ та враховуючи, що позивач досяг граничного віку перебування на службі, суд вважав за необхідне зобов`язати відповідача вирішити питання щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби за віком з 22 січня 2015 року.
19. 16 травня 2017 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду позовну заяву залишено без розгляду з підстав недотримання позивачем строку звернення до суду, визначеного статтею 99 КАС України та відсутність підстав для його поновлення.
20. Приймаючи зазначену ухвалу суд апеляційної інстанції виходив з того, що з 03 травня 2016 року позивач дізнався про порушення свого права і саме з цієї дати слід обраховувати початок перебігу строку звернення до суду, оскільки позовна заява направлена поштою 13 грудня 2016 року, то строк, встановлений частиною третьою статті 99 КАС України є пропущеним, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
ІV. Касаційне оскарження
21. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, 19 червня 2017 року позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
22. Позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції помилково застосовано положення статей 99 та 100 КАС України до спірних правовідносин, оскільки, на його думку, на підставі статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) один місяць як строк звернення до суду має обчислюватися з дня вручення копії наказу про звільнення, або з дня видачі трудової книжки.