ПОСТАНОВА
Іменем України
16 липня 2019 року
Київ
справа №805/8382/14-а
адміністративне провадження №К/9901/9062/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2015 (суддя - Аканов О.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015 (головуючий суддя - Васильєва І.А., судді: Казначеєв Е.Г., Жаботинська С.В.) у справі № 805/8382/14-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Публічне акціонерне товариство "Єнакієвський металургійний завод" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 25.11.2014 №0000863720.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2015, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема пунктів 201.1, 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України та зазначає, що у разі невідображення даних податкової накладної в податкових зобов`язаннях продавця така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на платника у банку за серпень 2014 року, про що складено акт від 22.10.2014 №1211/28-10-37-10/191193.
За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту 185.1. статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6. статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за липень 2014 року на суму ПДВ 2950450 грн. та за серпень 2014 року на суму ПДВ 126761 грн., що підлягає зменшенню; підпункту 14.1.8 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2014 на суму ПДВ 2950450грн., яка підлягає зменшенню, у зв`язку з неправомірним включенням позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за липень 2014 року по податковим накладним, отриманим від контрагентів: ПАТ "СФЗ", ПАТ "Донецькоблгаз", КП "Компанія "Вода Донбсу", ПрАТ "Брикет", які не задекларували та не відобразили в своїй податковій звітності зобов`язання з податку на додану вартість, що, в свою чергу, виключає право позивача на формування податкового кредиту.
На підставі названого акта перевірки, та з урахуванням результатів розгляду заперечень, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 25.11.2014 №0000863720, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2950450 грн. та застосовано штрафні санкції 1475225 грн.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.