ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2019 року
м. Київ
справа № 920/482/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Битицької сільської ради Сумського району Сумської області
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 (колегія суддів у складі: Кравчука Г.А. - головуючого (доповідача), Козир Т.П., Коробенка Г.П.)
та рішення Господарського суду Сумської області від 17.12.2018 (суддя Соп`яненко О.Ю.)
у справі № 920/482/18
за позовом Битицької сільської ради Сумського району Сумської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСК-11"
про розірвання договору на управління спадщиною від 24.04.2015,
за участю представників сторін
позивача: Марченко І.І. (ордер серії ВМ № 1000577 від 16.07.2019),
відповідача: Олійник Ю.М. (ордер серії КС № 553710 від 06.06.2019)
В С Т А Н О В И В :
У липні 2018 року Битицька сільська рада Сумського району Сумської області звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСК-11" про розірвання договору на управління спадщиною від 24.04.2015.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку зі змінами у законодавстві, які відбулися на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли", відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1285 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відповідач не може мати статусу особи, яка управляє спадковим майном. Згідно з вказаною нормою такою особою є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням земельної ділянки, яка входить до складу спадщини щодо якої відсутні спадкоємці або виконавці заповіту.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.12.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 рішення місцевого господарського суду змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції постанови суду апеляційної інстанції. В решті рішення Господарського суду Сумської області від 17.12.2018 залишено без змін.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до рішення 37 сесії 6 скликання Битицької сільської ради від 26.01.2015 надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛСК-11" на управління спадщиною земельних ділянок (паїв), що знаходяться на території Битицької сільської ради Сумського району в кількості 133 паїв, у тому числі ріллі 180,45 га, сіножаті - 233,08 га для утримання та догляду, з метою підтримання її у належному стані, з урахуванням норм сівозміни та збереження родючості ґрунтів.
На виконання зазначеного рішення 24.04.2015 між Битицькою сільською радою Сумського району Сумської області (установником управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛСК-11" (управителем) укладено договір на управління спадщиною, відповідно до п. 1.1. якого установник управління передає, а управитель приймає в управління майно, яке потребує утримання (догляду) згідно з актом приймання-передачі, що додається, та є невід`ємною частиною цього договору, а саме: земельні ділянки, що знаходяться на території Битицької сільської ради Сумського району Сумської області, на які відкрилася спадщина.
Згідно з п. 1.2. договору перелік земельних ділянок, що передаються управителю, зазначений в додатку до договору, що є його невід`ємною частиною.
Відповідно до списку земельних ділянок, що є додатком № 1 до договору, відповідачу були передані земельні ділянки загальною площею 413,53 га, з яких 180,45 га - рілля, 233,08 га - сіножаті.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що договір укладено на строк до появи спадкоємця або виконавців заповітів та оформлення права власності на земельні ділянки (паї), переданих в управління по цьому договору.
У п. 6.2 договору сторони визначили підстави припинення цього договору - поява спадкоємців та оформлення права власності на земельну ділянку або виконавців заповіту, перехід земельної ділянки у комунальну або державну власність.
Відповідно до акта звірки станом на 29.12.2017 кількість не витребуваних та не успадкованих земельних ділянок (паїв) на території Битицької сільської ради, управителем яких є відповідач, становить 245 га, з яких ріллі - 106,92 га; сіножаті - 138,37 га.
В додатку до зазначеного акта звірки вказані такі земельні ділянки (паї): №27, №175, №187, №265, №282, №193, №321, №324, №277, №189, №278, №289, №174, №154, №284, №141, №144, №137, №143, №139, №146, №65, №179, №354, №167, №71, №72, №166, №73, №363, №75, №359, №355, №301, №378, №380, №382, №100, №388, №387, №390, №110, №104, №184, №197, №113, №122, №200, №201, №248, №129, №204, №103, №210, №218, №212, №315, №23, №24, №219, №391, №221, №220, №159, №228, №232, №225, №33, №32, №36, №39, №234, №235, №30, №29, №379, №255, №162, №254.
На час укладання договору його сторони керувались ст. 1285 ЦК України, відповідно до якої якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою (у редакції, чинній станом на дату укладення договору).
Проте 20.09.2016 був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли", який набрав чинності 19.10.2016. Вказаним Законом, зокрема, ч. 1 ст. 1285 ЦК України доповнено абзацом 2, відповідно до якого у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки.
Посилаючись на те, що у зв`язку із зазначеними змінами в законодавстві з 19.10.2016 відповідач не може бути управителем спадкового майна відповідно до спірного договору, а особою, яка повинна управляти спадщиною, є виключно Битицька сільська рада, яка діє в інтересах територіальної громади, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що укладений 24.04.2015 договір на управління спадщиною за своєю правовою природою є договором про управління майном, правовідносини за яким регламентовані главою 70 ЦК України. Оскільки сторонами при укладенні спірного договору не було дотримано вимоги, передбаченої ст. 1031 ЦК України щодо його нотаріального посвідчення, суд першої інстанції на підставі ч. 1 ст. 220 ЦК України дійшов висновку про нікчемність укладеного між позивачем і відповідачем договору на управління спадщиною, зауваживши, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Змінюючи рішення Господарського суду Сумської області від 17.12.2018 шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду, останній дійшов висновку, що: 1) нормами законодавства не передбачено вимоги про нотаріальне посвідчення договору управління спадщиною. Договір управління майном та договір управління спадщиною є різними за метою їх укладення, правовою природою і суб`єктним складом. Договір управління майном є інститутом зобов`язального права і регулюється главою 70 Розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України. В той же час Договір управління спадщиною є інститутом спадкового права і регулюється главою 87 Книги шостої "Спадкове право" ЦК України; 2) Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли" діє на майбутнє з дати набрання останнім чинності. Він не містить будь-яких вказівок, щодо зміни умов до раніше укладених угод щодо управління спадщиною. За таких обставин зміна закону щодо визначення сільських, селищних, міських рад за місцезнаходженням такої земельної ділянки управителями спадщини само по собі не може бути підставою для розірвання договору; 3) матеріали справи не містять доказів волевиявлення Битицької сільської ради, яке зафіксоване у прийнятому на пленарному засіданні рішенні, про дострокове розірвання спірного договору, укладеного між позивачем та відповідачем; 4) позивачем не надано належних і допустимих в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України доказів надіслання Битицькою сільською радою пропозиції відповідачу про розірвання договору на управління спадщиною у порядку і строки, передбачені ст. 188 ГК України, що свідчить про передчасне звернення до суду з вимогою про розірвання спірного договору.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відмову в позові.
Так скаржник зазначає, що:
- місцевим та апеляційним господарськими судами під час вирішення спору не застосовано ст. 598, ст. 607 ЦК України;
- у зв`язку зі змінами в законодавстві з 19.10.2016 відповідач не може бути управителем спадкового майна відповідно до спірного договору. При цьому особою, яка повинна управляти спадщиною, є виключно Битицька сільська рада Сумського району Сумської області, яка діє в інтересах територіальної громади;
- апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми п. 34 ч. 1 ст. 26, ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування" та ст. 12 Земельного кодексу України, оскільки спірні правовідносини відносяться до спадкових, а не земельних. В свою чергу регулювання спадкових відносин не відноситься до виключних повноважень сільської ради. Таким чином, розірвання договору на управління спадщиною не потребувало прийняття позивачем на пленарному засіданні відповідного рішення;
- судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України);
- висновок апеляційного господарського суду про неповідомлення відповідача про розірвання договору є помилковим, оскільки 09.07.2018 позивачем було подано суду копію листа з квитанцією про відправлення відповідачу від 26.04.2018 повідомлення про розірвання договору внаслідок його невідповідності ст. 1285 ЦК України.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.07.2019 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 26.06.2019.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений в ухвалі від 04.06.2019 строк від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні 02.07.2019 (у якому брали участь представники позивача - Марченко І.В. та Цаплієнко Ю.В., а також представник відповідача - Гриценко Б.М.) оголошувалась перерва до 16.07.2019.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 08.07.2019 надійшло клопотання позивача, до якого додано копію акта звірки з ТОВ "ЛСК-11" від 29.12.2018 щодо невитребуваних та неуспадкованих земельних ділянок (паїв) на території Битицької сільської ради згідно з договором на управління спадщиною від 24.04.2015.
Також Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 08.07.2019 надійшли додаткові пояснення до заперечень на касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь головуючого судді Могил С.К. та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірний договір укладено сторонами 24.04.2015 відповідно до чинної на момент його укладення норми ч. 1 ст. 1285 ЦК України, якою передбачалось, що якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.
Договір, на підставі якого виникли правовідносини сторін, за своєю правовою природою є договором управління спадщиною, правове регулювання якого здійснюється Книгою шостою ЦК України "Спадкове право", а саме ст. 1285.
Відповідно до пункту 9 "Укладання договору на управління спадщиною" глави 9 "Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна" Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N 296/5 (в редакції, чинній станом на момент укладення договору на управління спадщиною) якщо під час вжиття заходів щодо охорони спадкового майна з`ясується, що у складі спадщини є майно, що потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних та юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту на підставі заяви заінтересованої особи укладає договір на управління спадщиною з цією особою.