ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2019 року
м. Київ
справа № 926/1326/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника військового прокурора Західного регіону України
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 (колегія суддів у складі: Кравчук Н.М. - головуючий, Кордюк Г.Т., Плотніцький Б.Д.)
та рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.11.2018 (суддя Гончарук О.В.)
у справі № 926/1326/15
за позовом виконуючого обов`язки військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах:
1) Міністерства оборони України;
2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці,
до Сторожинецької районної ради
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області;
2) Буденецької сільської ради;
3) Чудейської сільської ради;
4) Череської сільської ради;
5) Череського будинку інтернату Чернівецької області;
6) Сторожинецької районної організації Українського товариства мисливців і рибалок;
7) фізичної особи ОСОБА_1,
про визнання недійсним рішення Сторожинецької районної ради Чернівецької області №102-11/2000 від 22.09.2000,
за участю представників
позивача-1: не з`явились,
позивача-2: Антонеску О.Г. (довіреність № 17 від 03.01.2019),
відповідача: не з`явились,
третіх осіб: не з`явились,
Генеральної прокуратури України: Голуба Є.В.,
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2015 року виконуючий обов`язки військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Сторожинецької районної ради про визнання недійсним рішення одинадцятої сесії двадцять другого скликання Сторожинецької районної ради Чернівецької області №102-11/2000 "Про лист Чернівецької КЕЧ району" від 22.09.2000, в частині припинення права користування земельною ділянкою Чернівецької КЕЧ району на площі 202,1 га та передання їх до земель запасу Чудейської сільської ради - 78,4 га, Буденецької сільської ради - 99,0 га, Череської сільської ради - 10,0 га та Череському будинку інтернату в постійне користування - 14,7 га, а також в частині залишення у постійному користуванні Чернівецької КЕЧ району земельну ділянку площею 150,0 га для використання військовим лісгоспом Івано-Франківського лісопромислового комбінату.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що КЕВ м. Чернівці користується земельною ділянкою військового містечка № 1, яка знаходиться в с. Чудей Сторожинецького району (полігон) на підставі державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 1981 року. Відтак, прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, а відповідач, приймаючи оскаржуване рішення діяв з перевищенням наданих йому законом повноважень.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.08.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держземагенства у Чернівецькій області (в подальшому реорганізовано у Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області).
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08.09.2015 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Буденецьку сільську раду, Чудейську сільську раду, Череську сільську раду, Череський будинок інтернат, Сторожинецьку районну організацію Українського товариства мисливців і рибалок та фізичну особу ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04.10.2018 задоволено заяву прокурора про уточнення позовної вимоги, а саме - про визнання недійсним пунктів 1, 2 та 4 рішення одинадцятої сесії двадцять другого скликання Сторожинецької районної ради Чернівецької області № 102-11/2000 "Про лист Чернівецької КЕЧ району" від 22.09.2000.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 30.11.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у матеріалах справи міститься Державний акт на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1981 року, яким за Чернівецькою Квартирно-експлуатаційною частиною району (правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці відповідно до директиви Міністерства оборони України від 20.04.2005 №Д-322/1/010) закріплено у безстрокове і безоплатне користування 4263,1 га землі в межах згідно з планом землекористування, що надана для потреб господарства (з яких 202,1 га, що входять до спірних правовідносин).
Тимчасово виконуючим обов`язки начальника Квартирно-експлуатаційної частини району майором Чубатенком 17.08.2000 надіслано лист № 1024 Голові Сторожинецької районної ради, в якому зазначалось про відсутність потреби у майновому комплексі військового містечка № 1-Чудей та земельної ділянки площею 202,1 га, у зв`язку з чим висловлено прохання визначити територіальну громаду на прийняття будівель військового містечка до комунальної власності та припинити право користування земельною ділянкою Чернівецької КЕЧ району на площі 202,1 га.
В свою чергу рішенням Сторожинецької районної ради Чернівецької області №102-11/2000 від 22.09.2000 "Про лист Чернівецької КЕЧ району" припинено право користування земельною ділянкою Чернівецької КЕЧ району на площі 202,1 га та передано її (їх) до земель запасу Чудейської сільської ради - 78,4 га, Буденецької сільської ради - 99,0 га, Череської сільської ради - 10,0 га та Череському будинку інтернату в постійне користування - 14,7 га та залишено у постійному користуванні Чернівецької КЕЧ району земельну ділянку площею 150,0 га для використання військовим лісгоспом Івано-Франківського лісопромислового комбінату.
Згідно з наказом начальника Чернівецького гарнізону № 3 від 12.01.2018 земельна ділянка площею 202,1 га, на якій розташоване військового містечка № 1-Чудей, закріплена за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці.
В.о. військового прокурора Чернівецького гарнізону Західного регіону України у позовній заяві зазначає, що 17.03.2015 на адресу військової прокуратури Чернівецького гарнізону надійшов лист начальника КЕВ м. Чернівці щодо неправомірного зайняття частини земельної ділянки військового містечка № 1 Чудей, що знаходиться за адресою: с. Чудей, Чернівецької області. Військовою прокуратурою проведено перевірку вказаних даних, за результатами чого подано позов у даній справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди обох інстанцій зазначили, що рішення № 102-11/2000 від 22.09.2000 було прийняте з порушенням вимог чинного на той час законодавства - зокрема, земельна ділянка 202,1 га, право на постійне користування якою припинено оспорюваним рішенням, надана для розміщення військової частини та належала до земель оборони, а згода Міністром оборони України або іншою особою за його дорученням на її передачу не надавалася. Суди також погодилися з твердженням військового прокурора про те, що ним правильно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки вимога про визнання рішення незаконним узгоджується зі встановленим п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту порушеного цивільного права. Однак у задоволенні позову було відмовлено у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву. Застосовуючи позовну давність, суд першої інстанції виходив з того, що Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, затвердженим наказом Міноборони № 483 від 22.12.1997, на позивачів покладено обов`язок здійснювати обов`язковий моніторинг земель оборони. У зв`язку з наведеним, позивачі не могли не бути обізнаними щодо факту невикористання за цільовим призначенням земель оборони площею 202,1 га. При цьому судом взято до уваги, що до 15.01.2012 діяв п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, яким не обмежувалась позовна давність на звернення до суду з позовом щодо оскарження рішень органів місцевого самоврядування, які порушують право власності. Окрім того, суди обох інстанцій дійшли висновку, що здійснюючи своєчасний прокурорський нагляд за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування прокурор міг бути значно раніше обізнаний про існування оскаржуваного у цій справі рішення.
Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відмову в позові.
Так скаржник зазначає, що:
- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення рішення. Проте суди безпідставно дійшли висновку, що відповідачем у підготовчому судовому засіданні подано заяву про сплив позовної давності у формі відповіді на відзив, оскільки остання подана з порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України. Заява учасникам справи не надсилалася, в підготовчому судовому засіданні суд не довів до відома сторін про наявність останньої, прокурор та позивачі довідалися про заяву лише 30.11.2018. З огляду на викладене, суд обмежив процесуальні права прокурора, не надавши можливість подати заяву про визнання причин пропуску строків звернення до суду із позовом до суду поважними;
- суд безпідставно зробив висновок про те, що позивачу-2 ще у 2000 році було відомо про порушення його майнових прав у сфері земельних відносин, оскільки факт обізнаності про наявність рішення №102-11/2000 не є тотожним з моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Висновок суду про те, що Міністерству оборони України також було відомо про порушення його майнових прав у сфері земельних відносин з 2000 року є безпідставним, оскільки ґрунтується на припущеннях;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 викладено висновок про те, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц). Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17);
- зазначаючи, що судами взято до уваги, що до 15.01.2012 діяв п. 4 ст. 268 ЦК України, яким не обмежувалась позовна давність на звернення до суду з позовом щодо оскарження рішень органів місцевого самоврядування, які порушують право власності, суди посилаються на галузевий наказ Генерального прокурора України від 19.09.2005 № 3гн, що визначав обов`язок прокурора періодично здійснювати у формі перевірок нагляд за додержанням законів у діяльності органів місцевого самоврядування, який втратив чинність ще до 15.01.2012.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.07.2019 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 09.07.2019.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 04.07.2019 надійшов відзив на касаційну скаргу від відповідача, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 12.07.2019 надійшов відзив на касаційну скаргу (надісланий 09.07.2019) від позивача-2, у якому останній просить касаційну скаргу задовольнити з огляду на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про пропуск позовної давності.
Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області надійшли пояснення, у яких останній просить оскаржувані судові рішення скасувати.
Заслухавши доповідь головуючого судді Могил С.К. та пояснення представника позивача-2 та Генеральної прокуратури України, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Державним актом на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1981 року, за Чернівецькою Квартирно-експлуатаційною частиною району (правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці відповідно до директиви Міністерства оборони України від 20.04.2005 №Д-322/1/010) закріплено у безстрокове і безоплатне користування 4263,1 га землі в межах згідно з планом землекористування, що надана для потреб господарства (з яких 202,1 га, що входять до спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 70 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) від 18.12.1990 (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення Сторожинецької районної ради) землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ. Порядок надання земель для потреб оборони визначається законодавством України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 27 ЗК України від 18.12.1990 право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі добровільної відмови від земельної ділянки.