ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/587/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Літвінової М.Є.
від 13.08.2018
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Мартюк А.І., Зубець Л.П., Пашкіної С.А.
від 13.02.2019
за позовом ОСОБА_1
до 1) Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч", 2) ОСОБА_2
про визнання договору недійсним
за участю представників:
позивача: не з`явилися
відповідача-1: не з`явилися
відповідача-2: Вовк А.В.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" та ОСОБА_2 про визнання недійсним укладеного між ними договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 27.01.2012, а саме: будівлі магазину літера "Б" площею 587,2 м.кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування вимог позивач послався на те, що спірний договір порушує його права як акціонера Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч", оскільки за спірним договором із власності Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" вибуло нерухоме майно, що вплинуло на зменшення вартості акцій товариства. В якості підстав визнання договору недійсним з урахуванням поданої позивачем заяви про зміну підстав позову позивач послався на те, що майно за спірним правочином було відчужено за заниженою ціною та договір був укладений від імені Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" представником за відсутності у останнього повноважень на укладення договору, оскільки представник діяв на підставі довіреності, виданої Головою правління товариства під час перебування у відпустці, та уклав спірний договір всупереч нормативних актів правління Товариства про заборону відчуження майна товариства, за відсутності письмового погодження виконуючого обов`язки голови правління на укладення спірного договору.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
27.01.2012 між Приватним акціонерним товариством "Плодоовоч" (продавець, відповідач-1) в особі представника ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Громовою О.П. 26.01.2012 за реєстровим № 537 та протоколу зборів Наглядової ради ПАТ "Плодоовоч" від 21.12.2011, та ОСОБА_2 ем (покупець, відповідач-2) був укладений договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Громовою О.П. за № 551 (далі по тексту - договір, спірний договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобов`язується передати майно (продати), нежитлову будівлю, а саме: будівлю магазину літера "Б" площею 587,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти майно (купити) і сплатити за нього обговорену грошову суму.
Згідно з пунктом 2.1. договору продаж нежитлової будівлі за домовленістю сторін вчиняється за 649 100 грн, які на момент підписання цього договору повністю сплачені покупцем готівкою і отримані продавцем особисто до підписання цього договору.
На виконання умов договору відповідач-1 за актом прийому-передачі від 27.01.2012 передав відповідачу-2 нежитлову будівлю, а саме: будівлю магазину, літера "Б" площею 587, 2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" та ОСОБА_2 про визнання недійсним зазначеного вище договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 27.01.2012, а саме: будівлі магазину, літера "Б" площею 587,2 м.кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між відповідачами.
Позивач послалась на те, що вона станом на дату укладення спірного договору була акціонером Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч", про факт укладення договору дізналась лише у 2016 році, спірний договір порушив її права як акціонера Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч", вплинув на зменшення вартості акцій, оскільки за спірним договором із власності Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" вибуло нерухоме майно, що вплинуло на зменшення вартості акцій товариства.
В якості підстав визнання договору недійсним позивач послався на те, що майно за спірним правочином було відчужено за заниженою ціною та договір був укладений від імені Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" представником за відсутності у останнього повноважень на укладення договору, оскільки рішення загальних зборів акціонерів та наглядової ради товариства щодо укладення спірного договору, який є значним правочином, та відчуження майна, яке було предметом договору, не приймались.
Під час підготовчого провадження позивач подав суду заяву про зміну підстав, яка була прийнята Господарським судом міста Києва 30.07.2018 у підготовчому засіданні. У заяві про зміну підстав позову позивач зазначив, що 06.01.2012 голова правління ОСОБА_6 видав наказ № 2-к про покладення обов`язків голови правління на ОСОБА_1 у зв`язку з відбуттям у щорічну відпустку з 10.01.2012 по 06.02.2012.
12.01.2012 позивач як виконуючий обов`язки Голови правління видала наказ № 3 про приведення в належний стан правоустановчих документів на нерухоме майно Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" та заборону будь-яким особам, у тому числі за довіреністю, відчужувати (дарувати, продавати, міняти, вносити до статного капіталу) або вчиняти будь-які дії, пов`язані із зменшенням активів Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" без її письмового погодження.
З огляду на викладене, позивач вважає, що вона в межах своєї компетенції на підставі Статуту та Закону України "Про акціонерні товариства" видала наказ, який був оприлюднений всім працівникам Товариства і є обов`язковим до виконання.
За твердженням позивача факт існування такого наказу представник Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" ОСОБА_4., який підписав спірний договір, від покупця ОСОБА_2 та Приватного нотаріуса Громової П.О. приховав, за письмовим погодженням на відчуження нерухомого майна до в.о. голови правління не звертався та уклав спірний договір поза волею власника майна. Тобто, в якості підстав визнання договору недійсним з урахуванням поданої позивачем заяви про зміну підстав позову позивач послався на те, що договір був укладений від імені Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" представником за відсутності у останнього повноважень на укладення договору, оскільки представник діяв на підставі довіреності, виданої головою правління товариства під час перебування у відпустці, та уклав спірний договір всупереч нормативних актів правління Товариства про заборону відчуження майна товариства, за відсутності письмового погодження виконуючого обов`язки голови правління на укладення спірного договору.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд міста Києва рішенням від 13.08.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019, відмовив у задоволенні позову.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, а спірний договір не порушує права та законні інтереси позивача. За висновком судів матеріали справи не містять доказів відчуження майна за спірним договором за заниженою ціною та доказів його укладення від імені Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" особою, яка не мала на те достатніх повноважень, оскільки, як встановили суди, спірний договір був укладений за наявності згоди загальних зборів акціонерів відповідача-1 на відчуження майна, яке є предметом спірного договору, оформленої відповідним рішенням від 30.03.2010, та згоди наглядової ради на укладення спірного договору, оформленої відповідним рішенням зборів наглядової ради від 21.12.2011. Суди також дійшли висновку, що спірний договір був укладений уповноваженою особою, яка діяла на підставі довіреності, виданої головою правління відповідача-1, який мав на те відповідні повноваження, а виданий позивачем як виконуючою обов`язки голови правління товариства наказ № 3 від 12.01.2012 про заборону будь-яким особам, у т.ч. за довіреністю, відчужувати або вчиняти будь-які інші дії, пов`язані із зменшенням активів Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" без її письмового погодження не спростовують факт наявність у особи, яка підписала спірний договір - ОСОБА_4 повноважень на укладення спірного договору. Крім того, позивач як виконуюча обов`язки голови правління товариства не мала права своїм наказом фактично скасовувати попередньо прийняті загальними зборами акціонерів та наглядовою радою Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" рішення про надання згоди на укладення спірного договору, що в силу вимог пункту 7.13. Статуту віднесено до виключної компетенції наглядової ради товариства.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - ОСОБА_1 просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого суди не взяли до уваги та не дослідили фактичні обставини, що мають значення для справи, та невірно і не в повному обсязі дослідили наявні в матеріалах справи докази. За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій:
- не дослідили належним чином протокол зборів наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" № 37 від 21.12.2011, послались лише на першу частину протоколу, в якій наявна згода Наглядової ради на укладення спірного договору, та залишили поза увагою другу частину протоколу, відповідно до якої дозвіл на укладення спірного договору був наданий саме голові правління товариства, не звернули уваги на те, що зазначене рішення наглядової ради в частині надання дозволу голові правління на видачу довіреності для укладення договору суперечить підпункту 18 пункту 7.13. Статуту, відповідно до якого надання дозволу на видачу довіреності належить виключно до повноважень наглядової ради;
- не дослідили наказ голови правління Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" № 2к від 06.01.2012 про покладення виконання своїх обов`язків на помічника голови правління - позивача у справі та наказ № 3 від 06.01.2012 про прийняття ОСОБА_1 на себе виконання обов`язків виконуючого голови правління у зв`язку з відпусткою останнього;
- дійшли помилкового висновку про те, що спірний правочин не порушує права позивача та про недоведеність обставин відчуження майна за спірним договором за заниженою ціною, оскільки не врахували, що нерухоме майно було відчужене без здійснення оцінки ринкової вартості майна, що вплинуло на зменшення вартості акцій з огляду на те, що з активів товариства вибуло комерційне майно - торгова нерухомість, яка має значну площу, не дослідили обставин дійсної ринкової ціни на таке майно станом на дату укладення спірного договору, не взяли до уваги загальновідомі факти щодо ринкових цін за один квадратний метр аналогічного нерухомого майна (торгової нерухомості) в місті Києві, які містяться в мережі Інтернет;
- дійшли помилкового висновку про наявність у ОСОБА_4 як представника відповідача-1, який від імені останнього вчинив спірний правочин, повноважень на його укладення, оскільки не врахували, що довіреність на ОСОБА_4 була видана головою правління товариства у період, коли він перебував у відпустці, тобто не мав необхідного обсягу дієздатності для здійснення передоручення повноважень;
- не врахували факт того, що голова правління відповідача-1, як посадова особа, мав зацікавленість у вчиненні спірного правочину, оскільки майно за договором було відчужене його сину;
- не застосували практику Європейського суду з прав людини у справах "Бейєлер проти Італії" від 28.05.2005 за № 33202/96 та "Принц Ганс-Адам ІІ де Ліхтенштейн проти Німеччини"від 12.07.2001 № 42527/98, "Совтрансавто проти України" від 25.07.2002 від 48553/99;
- не врахували правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-2612цс15, щодо недійсності правочину, вчиненого представником за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржувані позивачем рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів є обґрунтованими та прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій в повному обсязі дослідили матеріали справи, встановили всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, доводи скаржника в касаційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими та не спростовують правильні висновки судів.
Відповідач-1 відзив на касаційну скаргу не надав.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору.
Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 Цивільного кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Згідно зі статтею 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
У статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" визначені права акціонерів - власників простих акцій. За змістом наведеної статті Закону кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.
Тобто незалежно від суб`єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір відноситься до юрисдикції господарських судів.
Аналіз наведених вище норм матеріального права свідчить про те, що акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, акціонером (учасником) якого він є, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
Як встановили суди попередніх інстанцій ОСОБА_1 (позивач у цій справі) станом на дату укладення спірного договору була акціонером Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" - відповідача-1.
Звертаючись до суду з позовом, за яким Господарський суд міста Києва порушив провадження у цій справі, ОСОБА_1 обґрунтувала свої позовні вимоги порушенням спірним договором її корпоративних прав, оскільки за спірним договором із власності Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" вибуло нерухоме майно, що вплинуло на зменшення вартості акцій товариства, оскільки договір був вчинений за заниженою ціною та за відсутності у представника товариства повноважень на його укладення.
Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, спірний договір не порушує прав та законних інтересів позивача.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно зі статтею 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Статтею 97 Цивільного кодексу України передбачено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 160 Цивільного кодексу України в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Випадки обов`язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства. Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами його виконавчого органу. Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми контролю за діяльністю його виконавчого органу.
Відповідно до пункту 7.1. Статуту Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч" органами управління товариства є: загальні збори акціонерів, наглядова рада, правління, ревізійна комісія.