Постанова
Іменем України
10 липня 2019 року
м. Київ
справа № 682/1828/17
провадження № 51-256км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
захисника Гіжицького А.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Гіжицького А.П. на вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 квітня 2018 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 29 листопада 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240000000041, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Караганда, Казахстан, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вищевказаним вироком ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 17 лютого 2017 року близько 01:00 у квартирі АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли через ревнощі, завдав ОСОБА_2 не менше 17 ударів кухонним ножем по різних частинах тіла, умисно вбивши потерпілого.
Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого, захисників Поліщука О.А. та Гіжицького А.П. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Гіжицький А.П., посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. Зазначає, що досудове розслідування кримінального провадження проведено з порушеннями кримінального процесуального закону, вказує про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину через відсутність належних і допустимих доказів, на що місцевий суд не звернув увагу, безпідставно відхилив клопотання захисту про визнання доказів недопустимими, про призначення додаткової судової психолого-психіатричної експертизи, а апеляційний суд зазначені порушення не усунув.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав подану касаційну скаргу, а прокурор заперечувала проти її задоволення, просила оскаржені судові рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається захисник у касаційній скарзі, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, ухвалено відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.
Такі висновки місцевий суд обґрунтував показаннями, наданими в суді свідками ОСОБА_3, ОСОБА_4, даними протоколів слідчих дій, аналітичними довідками за результатами з`єднань мобільних терміналів, висновками судових експертиз та іншими письмовими доказами.
Доводи захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_2 є безпідставними.
Свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 місцевий суд обґрунтував сукупністю наявних у кримінальному провадженні доказів.
Зокрема, згідно висновку експерта № 61 від 23 березня 2017 року смерть ОСОБА_2 настала на місці події, внаслідок проникаючого поранення живота та грудної клітки в ділянці мечевидного відростка грудини по середній лінії з пошкодженням діафрагми та серця.Це тілесне ушкодження виникло від травмуючої дії одностороннього гострого колючого предмета, яким міг бути ніж, незадовго до смерті або в момент її настання, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечне для життя в момент спричинення, а в цьому випадку -що призвело до смерті. З урахуванням, що поранення через яке потерпілий помер було завдано у життєво важливий орган - серце, смерть покійного настала або одразу, або в дуже короткий проміжок часу після заподіяння поранення. Жодних активних дій після отримання смертельного поранення покійний виконувати не міг.
За висновком експерта № 156 від 22 лютого 2017 року у змивах речовини бурого кольору, вилучених із коридору четвертого поверху, який веде до квартири обвинуваченого, слідів крові не виявлено, чим спростовано доводи сторони захисту про те, що ножові поранення ОСОБА_2 міг отримати поза межами квартири ОСОБА_1, що узгоджується з висновком експерта № 61 від 23 березня 2017 року, згідно якого смерть покійного настала або одразу, або в дуже короткий проміжок часу після завдання поранення.
Крім того, винуватість ОСОБА_1 підтверджено висновками експертів № 157 від 28 березня 2017 року, № 159 від 28 березня 2017 року, № 163 від 29 березня 2017 року, № 160 від 28 березня 2017 року, № 162 від 29 березня 2017 року, № 164 від 29 березня 2017 року, № 165 від 29 березня 2017 року, згідно яких знайдені на ганчірці, підлозі, килимі, жіночому халаті та светрі у квартирі ОСОБА_1 сліди крові належать ОСОБА_2 . У суді обвинувачений підтвердив, що зазначений халат він одягав увечері 16 лютого 2017 року, лягав у ньому спати та прокинувся наступного дня, коли й виявив у себе в кімнаті труп потерпілого.
Оскільки труп було знайдено в кімнаті квартири ОСОБА_1, де виявлено рясні плями крові, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що вбивство ОСОБА_2 відбулося саме у цій квартирі, в якій, згідно висновку експерта №295-Д від 12 травня 2017 року виявлено лише сліди пальців рук засудженого.
Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 16 лютого 2017 року за місцем проживання в нічній час він вживав спиртні напої лише із ОСОБА_2, інших сторонніх осіб у його квартирі не було. Вранці 17 лютого 2017 року у своїй кімнаті він побачив труп, а біля нього виявив якийсь предмет, який помив та сховав у тумбу, звідки й було вилучено ніж у ході огляду місця події.
Посилання захисника на те, що згідно з висновком експерта № 63 мк від 26 червня 2017 року наданий для дослідження ніж під № 12, вилучений з місця події, непридатний для заподіяння тілесних ушкоджень, суперечить змісту вказаного висновку, оскільки з нього убачається, що ознаки вказаного ножа співпадають із відповідними загальними груповими та індивідуальними параметрами однобічно-гострого клинка, яким було завдано коло-різаних ран шкіри.
Та обставина, що у висновку експерта однозначно зазначено, що цей ніж через наявні деформаційні вигини полотна клинка непридатний для завдання саме ним експериментальних колото-різаних пошкоджень слідосприймаючого матеріалу, не спростовує висновку, що цей ніж є знаряддям злочину. Наведене є лише свідченням того, що підтвердити цей факт шляхом експерименту зі вказаним ножом неможливо, однак не виключає і не заперечує можливості визнання його знаряддям злочину.
Спростував місцевий суд і доводи обвинуваченого про те, що ОСОБА_2 пішов від нього увечері 16 лютого 2017 року близько 21:00 та більше не повертався. На обґрунтування неспроможності цих доводів суд послався на аналітичні довідки, складені за результатами аналізу з`єднань мобільних телефонів обвинуваченого та потерпілого, згідно яких о 23:42 16 лютого 2017 року та о 00:19 17 лютого 2017 року ОСОБА_1 телефонував ОСОБА_2 і між ними відбулися розмови, при цьому в першому випадку телефон потерпілого був зареєстрований та обслуговувався вишкою поблизу його місця проживання, а другий - вишкою поблизу будинку обвинуваченого. Цей факт узгоджується з показанням сина потерпілого, який у судовому засіданні зазначив, що батько після розмови по телефону близько 0:00 16 лютого 2017 року пішов з дому і не повернувся.