ПОСТАНОВА
Іменем України
17 липня 2019 року
Київ
справа №639/2548/17
касаційне провадження №К/9901/30695/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 (головуючий суддя: Рєзнікова С.С., судді: Старостін В.В., Бегунц А.О.) у справі 639/2548/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила:
скасувати пункт 37 Протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги вразу загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 07.10.2016;
зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
В обґрунтування позовних вимог вказала, що є дружиною загиблого військовозобов`язаного, смерть якого настала внаслідок виконання ним обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. З огляду на причинно-наслідковий зв`язок між виконанням ним обов`язків військової служби та смертю, позивач, у зв`язку із смертю чоловіка, отримала право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі передбаченому пунктом "а" частини першої статті 16-2 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2011-XII).
Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.07.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що законодавцем не передбачено виплати одноразової грошової допомоги сім`ї померлого військовозобов`язаного, призваного на навчальні (спеціальні) збори, у разі настання його смерті не під час виконання обов`язків військової служби (тобто після закінчення зборів, на які чоловіка позивача було призвано), а тому підстави для призначення та виплати позивачці одноразової грошової допомоги - відсутні.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 скасовано постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.07.2017 та ухвалено нову постанову про задоволення позову.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач набула право на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому, ухвалюючи таке рішення судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин застосовані положення Закону №2011-XII, що регулюють відносин пов`язані з виплатою одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням військовозобов`язаному інвалідності.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, у якій просило Верховний Суд скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що смерть чоловіка позивача настала не під час виконання ним обов`язків військової служби, що виключає правові підстави для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги. Також скаржник вказав на дискреційні повноваження з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), п. 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 18.06.2019 визначений склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 КАС України.
Позивач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалась.
Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог ст. 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка, є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2
18.11.1966 ОСОБА_2 звільнено зі строкової військової служби, що підтверджується відомостями з військового квитка серії НОМЕР_1 .
Перебуваючи в статусі військовозобов`язаного, ОСОБА_2 був призваний на спеціальні збори та в період з 29.11.1986 по 17.01.1987 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується відомостями зазначеними у довідках №4/607 від 12.10.1992, виданій Фрунзенським РВК м. Харкова, від 17.01.1987 №41212, виданій ВЧ 83270 Міністерства оборони, а також у військовому квитку НОМЕР_1.
Згідно зазначених відомостей у протоколі засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців № 136 від 24.06.2014, захворювання старшого солдата у відставці ОСОБА_2, 1944р.н., - "Гострий нижньо-боковий інфаркт міокарду", яке призвело до смерті, пов`язане з виконанням ним обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
07.10.2016 Міністерством оборони України, за результатами розгляду надісланих на виконання судового рішення у справі №642/733/16-а Харківським ОВК документів, прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №86, пунктом 37 якого ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги. Підставою для відмови слугував висновок про те, що смерть ОСОБА_2 настала після закінчення спеціальних зборів, а не під час виконання ним обов`язків військової служби.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.
Та обставина, що покійний чоловік позивача - ОСОБА_2 на момент участі у спеціальних зборах мав статус військовозобов`язаного у цій справі не є спірним.