ПОСТАНОВА
Іменем України
17 липня 2019 року
Київ
справа №814/1893/16
адміністративне провадження №К/9901/15330/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року, прийняту в складі головуючого судді - Біоносенка В.В., та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді - Турецької І.О., суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.,
у с т а н о в и в :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 31 серпня 2016 року №243 о/с "По особовому складу", яким його звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
- поновити його на посаді заступника начальника слідчого відділення Баштанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив про відсутність факту скорочення його посади та про порушення процедури звільнення, що виразилося у порушенні обов`язку роботодавця запропонувати йому іншу посаду в поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції. Також позивач вказував на те, що він мав перевагу в залишенні на службі, як особа з високою кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 31 серпня 2016 року №243 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділення Баштанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2016 року по 21 листопада 2016 року в сумі 7343 грн 63 коп., без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за один місяць в розмірі 6680 грн 48 коп. Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділення Баштанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 6680 грн 48 коп. звернуто до негайного виконання.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області не проводилася реорганізація чи скорочення штатів, а відбулася лише заміна тимчасового штатного розпису на постійний. Позивачу не було запропоновано жодної іншої посади, як в постійному штаті Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, так і в іншому органі чи підрозділі поліції, як це передбачено законодавством, а висновкам атестаційної комісії від 27 лютого 2016 року раніше надано оцінку в мотивувальній частині постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у справі №814/754/16, як протиправним, що є підставою для задоволення позову.
5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області задоволено частково. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року змінено, викладено абзац четвертий її резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2016 року по 21 листопада 2016 року в сумі 2086 грн 91 коп., без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню". У іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року залишено без змін.
6. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про незаконність звільнення позивача зі служби в поліції. При цьому дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Національної поліції в Миколаївській області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідач, звільняючи ОСОБА_1 зі служби в поліції, діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
IV. Позиція інших учасників справи
9. ОСОБА_1 правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
11. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС) України викладено у новій редакції.
12. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
13. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
15. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 30 травня 2019 року касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Радишевська О.Р., Уханенко С.А.
16. Ухвалою касаційного суду від 15 липня 2019 року касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду в попередньому судовому засіданні на 17 липня 2019 року.
VI. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
17. З 14 серпня 1996 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах.
18. 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 прийнятий на службу в Головне управління Національної поліції в Миколаївській області та призначений на посаду заступника начальника слідчого відділення Баштанського відділу поліції.
19. 27 лютого 2016 року атестаційною комісією №1 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ухвалено рішення про те, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
20. 17 березня 2016 року за результатами вказаних висновків наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №44 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції через службову невідповідність.
21. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у справі №814/754/16 наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 17 березня 2016 року №44 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 визнано протиправним і скасовано, поновлено позивача на посаді заступника начальника слідчого відділення Баштанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
22. На підставі зазначеного судового рішення був прийнятий наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 30 червня 2016 року №142 о/с про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділення Баштанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
23. 01 липня 2016 року ОСОБА_1 попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції у зв`язку зі скороченням займаної посади та тимчасових штатів.
24. 31 серпня 2016 року наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №243 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону №580-VIII у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
25. Вважаючи своє звільнення незаконним, а оспорюваний наказ таким, що винесений з порушенням процедури, встановленої законодавством, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
VІІ. Джерела права й акти їх застосування
26. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
28. Відповідно до частини першої статті 68 Закону №580-VIII у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.