1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



16 липня 2019 року

м. Київ



Справа № 906/107/18



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.



за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.



розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Житомирської області

(суддя - Вельмакіна Т.М.)

від 13.06.2018

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду

(головуючий - Савченко Г.І., судді: Демидюк О.О., Павлюк І.Ю.)

від 11.09.2018

у справі № 906/107/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"

про визнання договору на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів укладеним



за участю представників учасників справи:



позивача - не з`явився;

відповідача - Дороніна О.М.;



ВСТАНОВИВ:



ІСТОРІЯ СПРАВИ



1. Короткий зміст позовних вимог



1.1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" про визнання договору на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів №50/12/07/18 від 11.01.2018 укладеним у запропонованій позивачем редакції.



1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач відмовляється укладати договір на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів на умовах позивача.



2. Короткий зміст судових рішень



2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.06.2018, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2018, у позові відмовлено.



2.2. Господарськими судами встановлено такі фактичні обставини справи:



-рішенням правління НАК "Нафтогаз України" від 12.05.2016 на Філію "Центр метрології та газорозподільних систем" (далі - "ЦМГС") покладено здійснення функцій із забезпечення ефективного користування, експлуатації та контролю за майном (об`єктами) газорозподільних систем як тих, що належать державі та передані НАК "Нафтогаз України" у користування, так і тих, що належать компанії та обліковуються на її балансі;



-на виконання зазначеного рішення, Філією "ЦМГС" розроблений та направлений листом від 11.01.2018 №50/12-28 ПАТ "Житомиргаз" проект договору на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів від 11.01.2018 №50/12/07/18 в двох примірниках, з метою його укладення;



-29.01.2018 на адресу Філії "ЦМГС" від відповідача - ПАТ Житомиргаз" надійшов лист від 23.01.2018 №Zh007.2-JIB-882-O118 з договором на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів від 11.01.2018 №50/12/07/18, підписаний та скріплений печаткою з протоколом розбіжностей до нього.



ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "НАК "Нафтогаз України", не погоджуючись із пропозиціями ПАТ "Житомиргаз", запропонованими у протоколі розбіжностей, керуючись частиною 1 статті 8 Закону України "Про нафту і газ", Кодексом ГРМ, частиною 1, 3 статті 37 Закону України "Про ринок природного газу", Постановами НКРЕ від 16.02.2017 №201, від 30.09.2015 №2494, частиною 6 статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №95 "Про забезпечення використання газорозподільних систем або їх складових", статтями 179-188 Господарського кодексу України, статтями 6, 317, 319, 509, 627 Цивільного кодексу України, звернулося до суду з позовом про укладення договору в редакції ПАТ "НАК "Нафтогаз України".



2.3. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірний договір на експлуатацію складових ГРС, визнання укладеним якого є предметом спору у даній справі, не базується на державному замовленні, не є обов`язковим для укладання в силу прямої норми закону, жодних попередніх домовленостей щодо укладення спірного договору сторони не заключали, тому відсутні законні підстави зобов`язувати відповідача укласти вказаний договір або визнавати його укладеним. Крім того, зазначений в додатку №3 до Кодексу ГРС договір на експлуатацію складових газорозподільної системи, не визначений як типовий або примірний, також вказаним Кодексом не встановлено обов`язковість дотримання його форми. Отже, господарські суди дійшли висновку про відсутність заборони на укладення між позивачем та відповідачем, за умови взаємного узгодження всіх істотних умов, як договору на експлуатацію, так і інших, передбачених для вказаних правовідносин договорів, що свідчить про необов`язковість спірного договору до укладення.



Також судами попередніх інстанцій зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 №95 врегульовані питання використання газорозподільних систем або їх складових, власником яких є держава, а також затверджено Типовий договір оренди газорозподільних систем або їх складових, а також Примірний договір експлуатації газорозподільних систем або їх складових. Тобто, зазначеною постановою врегульовано правовідносини з іншим суб`єктним та об`єктним складом, а тому посилання на зазначену постанову як на підставу та обґрунтування визначення ціни запропонованого до підписання договору є безпідставним.



Окрім того, господарськими судами встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обґрунтованість ціни договору, що унеможливлює здійснення оцінки її правомірності.



З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій вважали, що відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, оскільки сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов спірний договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), а позовні вимоги не підлягають задоволенню.



При цьому судом апеляційної інстанції враховано правові висновки, зроблені Верховним Судом у постанові ід 06.02.2018 у справі №911/2354/17.



3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи



3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.06.2018 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2018, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Визнати договір на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів укладеним (в редакції позивача).



3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:



-судами попередніх інстанцій було неповно з`ясовано обставини справи, а також не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин: частина 1 статті 8 Цивільного кодексу України, частина 3 статті 37 Закону України "Про ринок природного газу", розділу ІІ Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, Примірний договір експлуатації газорозподільних систем або їх складових, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 "Про забезпечення ефективного використання газорозподільчих систем або їх складових";



-так, відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах. Проте, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б вказували на законність підстав перебування газопроводів у користуванні ПАТ "Житомиргаз";



-судами попередніх інстанцій не враховано, що договори, наведені у додатках 3-5 до Кодексу ГРМ не є типовими або примірними і сторони мають право викласти зміст договору у довільній формі;



- Законом України "Про ринок природного газу" визначено обов`язок оператора ГРМ за свій рахунок здійснювати експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток газорозподільної системи. При цьому Методикою визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу передбачено включення до структури тарифу на розподіл природного газу необхідних витрат при обслуговуванні, утриманні та експлуатації газорозподільних мереж;



-керуючись частиною 1 статті 8 Цивільного кодексу України, позивач встановив плату на експлуатацію належного йому майна на підставі норм, які регулюють найбільш близькі (подібні) за змістом правовідносини, а саме - пункт 15 Примірного договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 "Про забезпечення ефективного використання газорозподільчих систем або їх складових";



-судами попередніх інстанцій не враховано, що на позивача який є власником газорозподільчих мереж, дія Кодексу ГРМ не поширюється.



3.3. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Житомиргаз" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.



3.4. З огляду на те, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі: Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. у справі 925/916/17 вважала за необхідне відступити від правової позиції у подібних правовідносинах, викладеної, зокрема у постанові від 06.02.2018 у справі №911/2354/17 (правові висновки викладені у якій враховано судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи), то справу №925/916/17 було передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду для формування єдиної правозастосовчої практики у спірних правовідносинах.



Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2018 у даній справі було зупинено касаційне провадження у справі № 906/107/18 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до прийняття відповідного рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 925/916/17.



3.5. На адресу Верховного Суду від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 15.07.2019 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відпустці представника позивача Карачун Н.М. та перебуванням у відрядженні іншого представника позивача - Родіної Т.М.



Відповідно до частини 3 статті 301 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.



Частиною 2 статті 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала, якою суд повідомляє про призначення судового засідання повинна містити найменування та адресу суду, назву справи, зазначення процесуального статусу особи, яка повідомляється, вказівку про те, яку дію буде вчинено, дату, час і місце її вчинення, а також про те, що участь у її вчиненні для цієї особи не є обов`язковою.



В ухвалі Верховного Суду від 19.06.2019 про поновлення провадження у справі зазначено, що участь у судовому засіданні для учасників справи не є обов`язковою.



Окрім того, відповідно до положень статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.



З огляду на викладене, оскільки участь у судовому засіданні для учасників даної справи не визнавалась судом обов`язковою, і позивач не був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права шляхом самопредставництва, зважаючи на строк розгляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.



4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд



4.1. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 925/916/17 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Кодексу ГРС, затвердженого Постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 компетентний державний орган передбачив обов`язок укладення оператором ГРС одного з чотирьох договорів з власниками газової мережі: договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу). Договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у Додатках 3-5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном). Таке нормативне регулювання, застосоване з частинами 4-5 статті 9 Закону України "Про трубопровідний транспорт", дозволяє захист стороною своїх прав та інтересів у судовому порядку шляхом заявлення вимог про укладення договору згідно з приписами статей 179, 181 Господарського кодексу України.



Свобода сторін даного спору в укладенні інших видів договорів щодо використання трубопроводів особами приватного права обмежена спеціальним законодавством з метою забезпечення суспільного інтересу, яке переважає у застосуванні над загальними нормами цивільного права про свободу договору (статті 6, 627 ЦК України).



4.2. З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій про те, що укладення спірного договору для сторін не є обов`язковим у розумінні частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, зроблений як наслідок неправильного застосування норм матеріального права, оскільки господарськими судами не враховано такого.



4.2. Приписами частин 2, 3, 4 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладання господарського договору є обов`язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.



Частинами 4 та 5 статті 9 Закону України "Про трубопровідний транспорт" визначено імперативну вимогу про те, що взаємовідносини суб`єктів, яким передано в управління об`єкти трубопровідного транспорту, що проходять в одному технічному коридорі або перетинаються, здійснюються на основі договорів; підприємства, установи та організації, що експлуатують трубопроводи, які підпорядковані різним відомствам, але розташовані в одному технічному коридорі, повинні узгодити умови їх експлуатації.


................
Перейти до повного тексту