Постанова
Іменем України
11 липня 2019 року
місто Київ
справа № 757/11361/17-ц
провадження № 61-1311св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський інститут проблем управління імені Горшеніна",
третя особа - голова правління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року у складі судді Цокол Л. І. та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
I. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк", банк), Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський інститут проблем управління імені Горшеніна" (далі - ТОВ "КІПУІГ") про захист честі, гідності і ділової репутації та спростування недостовірної інформації, у якому просив: визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, поширену головою правління ПАТ "Ощадбанк" ОСОБА_2 під час інтерв`ю із шеф-редактором LB.ua ОСОБА_4 та редактором економічного відділу видавництва ОСОБА_3, яке опубліковано ІНФОРМАЦІЯ_1 на Інтернет-сайті засобу масової інформації "Лівий берег" (LB.ua) за гіперпосиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2, інформацію про ОСОБА_1 такого змісту: "ІНФОРМАЦІЯ_3"; зобов`язати ТОВ "КІПУІГ" не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1, шляхом розміщення на Інтернет-сайті засобу масової інформації "Лівий берег" (LB.ua) в розділі "Новини" тим самим шрифтом, що і поширена недостовірна інформація, тексту такого змісту: "Головою правління ПАТ "Державний ощадний банк України" ОСОБА_2 під час інтерв`ю з шеф-редактором LB.ua ОСОБА_4 та редактором економічного відділу видавництва ОСОБА_3, яке опубліковано ІНФОРМАЦІЯ_1 на Інтернет-сайті засобу масової інформації "Лівий берег" (LB.ua) за гіперпосиланням ІНФОРМАЦІЯ_2, поширена недостовірна інформація про наявність у ОСОБА_1 на рахунках в ПАТ "Державний ощадний банк України": "ІНФОРМАЦІЯ_3" на счетах и активы в ценных бумагах".
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на Інтернет-сайті засобу масової інформації "Лівий берег" (LB.ua) (власником сайту є ТОВ "КІПУІГ") опубліковано інтерв`ю ОСОБА_2, який обіймає посаду Голови правління ПАТ "Ощадбанк", із шеф-редактором LB.ua ОСОБА_4 та редактором економічного відділу видавництва ОСОБА_3. Під час інтерв`ю на питання ОСОБА_4 про те, в якій сумі на рахунках у ПАТ "Ощадбанк" знаходяться грошові кошти ОСОБА_1, ОСОБА_2 повідомив таку інформацію: "ІНФОРМАЦІЯ_3". Зазначену інформацію позивач вважає недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, оскільки позивач не має на рахунках відповідача (окрім офіційно задекларованих), ані активів у цінних паперах, ані готівкою. Така інформація також створює негативну соціальну оцінку позивача в очах оточуючих як особи, яка зберігає у ПАТ "Ощадбанк" незадекларовані кошти та активи у цінних паперах у великих розмірах, які суттєво перевищують суми доходів, офіційно задекларовані позивачем як політичним діячем, що свідчить про порушення законодавства України.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідачі позов не визнали, надали суду відзиви, у яких зазначили про безпідставність позовних вимог та їх необґрунтованість.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що позивач з 2010 року до 2014 року обіймав посаду Президента України, тобто був наділений владними повноваженнями та був головою держави. Оцінюючи інформацію, що оспорюється, суд дійшов висновку, що висловлена інформація не містить конкретизації розміру сум, на яких саме рахунках зберігаються кошти, а тому не містить будь-яких визначених даних, які можливо було б перевірити та/або спростувати, крім того, відповідь третьої особи стосувалася грошових коштів не виключно позивача, а й іншої особи, викладена у формі припущення. Також зазначене питання доволі широко обговорювалось у засобах масової інформації, офіційних веб-порталах державної влади. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність переконливих доводів та підстав для спростовування оспорюваної інформації, враховуючи і ту обставину, що позивачем не було доведено завдання будь-яких негативних наслідків поширенням вказаної інформації, є підставою для відмови в позові.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що висловлена третьою особою інформація не містить конкретизації сум, на яких саме рахунках зберігаються кошти, а тому не містить будь-яких визначних даних, які можливо було б перевірити та/або спростувати. Крім того, необхідно враховувати, що відповідь третьої особи стосувалась грошових коштів не виключно позивача, а також й іншої особи, викладена у формі припущення. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильних та обґрунтованих висновків про відсутність переконливих доводів та підстав для спростування оспорюваної інформації. Крім того, у суді першої інстанції, а також у суді апеляційної інстанції позивачем не доведено факту завдання позивачу будь-яких негативних наслідків поширенням цієї інформації, а отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що в оскаржуваних рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку, що поширена інформація, яку позивач просив спростувати, є оціночним судженням, оскільки не містить будь-яких визначних даних, які можливо було б перевірити та/або спростувати. Разом з тим, зі змісту поширеної ОСОБА_2 інформації слідує, що висловлювання не містить ані критики, ані оцінки дій позивача, не використано її автором жодного мовно-стилістичного засобу. В матеріалах справи міститься висновок експерта від 13 листопада 2017 року № 604/1, яким підтверджується, що інформація, яку просить спростувати позивач, виражена у формі тверджень, які можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, однак суди не прийняли зазначений доказ до уваги. Також заявник зазначив, що поширена недостовірна інформація порушує його немайнові права, оскільки створює негативну соціальну оцінку позивача як особи, яка зберігає грошові кошти та активи у цінних паперах.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відповідачі надали суду відзиви, у яких просили касаційну скаргу залишити без задоволення внаслідок її необґрунтованості, а судові рішення - без змін. Зазначили про те, що відповідь третьої особи на запитання не містить однозначної інформації щодо належності певних грошових сум саме ОСОБА_1, оскільки запитання журналіста поставлено стосовно двох осіб, а не лише позивача. З огляду на зазначене, неможливо перевірити інформацію на її достовірність, що доводить її оціночний характер. Також посилались на те, що межа допустимої критики стосовно позивача як політика є значно ширшою, а його діяльність є об`єктом значного суспільного інтересу.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті "LB.ua" опубліковано інтерв`ю ОСОБА_2 - голови правління ПАТ "Ощадбанк" із шеф-редактором "LB.ua" ОСОБА_4 та редактором економічного відділу видавництва ОСОБА_3.
У матеріалах справи міститься копія акта перегляду Інтернет-сайту та знімки з екрану (скріншоти) з Інтернет-сайту "LB.ua" з інтерв`ю від ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до матеріалів позовної заяви позивач визначив як недостовірне таке твердження: "ІНФОРМАЦІЯ_3" на счетах и активы в ценных бумагах".
Водночас судами встановлено, що публікація представлена у формі діалогу і містить таку інформацію:
" ОСОБА_4 : На счетах "Ощада" лежат деньги ОСОБА_1 и ОСОБА_5 . О каких конкретно суммах речь, в какой они форме и как бы их изъять в пользу государства?";
" ОСОБА_2 : Очень значительные суммы. Более одного миллиарда 150 миллионов долларов. Я не могу некоторые вещи комментировать в силу банковской тайны. И прошу это учесть. Это жесткое требование закона, а закон - прежде всего. Некоторые вещи возможно хотел бы рассказать, но не могу. Общая сумма уже известна. Это и чистый "кеш" на счетах, и активы в ценных бумагах".
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Разом із тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права
і свободи, честь і гідність інших людей.
Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація
є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких і право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.