Постанова
Іменем України
08 липня 2019 року
м. Київ
справа № 592/11217/16-ц
провадження № 61-35910св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 березня 2017 року у складі судді Фоменко І. М. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 22 травня 2017 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Левченко Т. А., Криворотенка В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради (далі - КП "Міськводоканал") про стягнення невиплачених коштів при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 серпня 2016 року визнано незаконним та скасовано наказ
КП "Міськводоканал" від 01 червня 2016 року № 199-к про звільнення ОСОБА_1 та поновлено її на посаді начальника відділу кадрів КП "Міськводоканал", стягнуто на її користь: 15 590,40 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 02 червня 2016 року по 22 серпня 2016 року; 2 000,00 грн грошового відшкодування моральної шкоди; 3 000,00 грн витрат на правову допомогу. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за один місяць у сумі 6 124,80 грн.
Позивач вважає, що відповідач не виконав вказане судове рішення у частині негайного поновлення її на роботі, проведення виплати на її користь середнього заробітку за один місяць, оскільки лише 30 серпня 2016 року відповідач ознайомив її із наказом від 23 серпня 2016 року № 299-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " і в цей же день наказом № 304-к "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнив її за власним бажанням у зв`язку з порушенням умов трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України, передбачивши виплату вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України.
При цьому в день звільнення відповідач не провів з ОСОБА_1 остаточного розрахунку, зокрема не виплатив середню заробітну плату за час затримки виконання судового рішення із 23 по 29 серпня 2016 року (278,40 грн * 4 роб. дн.) =
1 113,60 грн; вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку (6 124,80 грн * 3 міс.) = 18 374,40 грн; інших належних їй від підприємства сум (у тому числі присуджених судом 20 590,40 грн). 31 серпня 2016 року відповідач перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 лише 19 588,06 грн. У зв`язку із цим вона вимушена була неодноразово усно та письмово звертатися до відповідача з проханнями про сплату належних їй коштів, повного виконання рішення суду, а також про надання інформації про суми нарахованих та сплачених ним на її користь коштів.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила стягнути з
КП "Міськводоканал" на свою користь не виплачені при звільненні суми: середньої заробітної плати за затримку виконання рішення Ковпаківського районного суду
м. Суми у справі № 592/6110/16-ц; вихідної допомоги при звільненні, індексації та компенсації заробітної плати у зв`язку з порушенням строків проведення виплат; середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивач не довела, що рішення суду про негайне поновлення її на роботі та виплати всіх належних їй сум виконано із затримкою, а також не довела обставин того, що виплата всіх належних їй від підприємства сум у день звільнення здійснено з порушенням встановлених законом строків, а також щодо безпідставності відрахування коштів за деякими платежами.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 22 травня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилено. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 березня 2017 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У червні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 22 травня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши на підставі рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 серпня 2016 року у справі
№ 592/61160/16-ц, що розмір середнього заробітку позивача за один місяць складає 6 124,80 грн, не навів власного розрахунку, не перевірив розрахунку позивача щодо необхідного проведення нарахувань сум вихідної допомоги у порядку статті 44 КЗпП України у сумі 18 374,40 грн і при цьому з невідомих мотивів не встановив у діях відповідача порушень під час виплати вихідної допомоги, яку відповідач нарахував у значно меншому розмірі та всупереч статті 129 КЗпП України, статті 26 Закону України "Про оплату праці" здійснив непередбачені законом утримання у сумі 3 006,73 грн. Крім того, не звернув увагу на період виконання попереднього судового рішення і не застосував статтю 117 КЗпП України.
У серпні 2017 року від КП "Міськводоканал" надійшли заперечення на касаційну ОСОБА_1, у яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано вказану цивільну справу до Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми
від 22 серпня 2016 року визнано незаконним та скасовано наказ від 01 червня
2016 року № 199-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу кадрів КП "Міськводоканал" та поновлено її на вказаній посаді. Також стягнуто з
КП "Міськводоканал" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 15 590,40 грн, грошове відшкодування моральної шкоди у сумі
2 000,00 грн, а всього 17 590,40 грн. Крім того, вирішено питання розподілу судових витрат. Крім того, зазначено про негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кадрів КП "Міськводоканал" та стягнення на її користь середньої заробітної плати за один місяць у сумі
6 124,80 грн.
Ухвалою цього ж суду від 27 вересня 2016 року задоволено заяву
КП "Міськводоканал" і роз`яснено рішення Ковпаківського районного суду м. Суми
від 22 серпня 2016 року у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вказано, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 15 590,40 грн із відрахуванням податків, зборів і внесків.
Із метою негайного виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми
від 22 серпня 2016 року у відповідній частині, керівник КП "Міськводоканал"
23 серпня 2016 року видав наказ за № 299-к про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кадрів із 02 червня 2016 року та щодо проведення з нею виплат відповідно до вказаного рішення суду. Проте протягом робочого дня 23 серпня
2016 року позивач на роботі не з`явилась, на дзвінки працівників
КП "Міськводоканал" не відповідала, про що складений акт від 23 серпня 2016 року і того ж дня на її домашню адресу направлено повідомлення про необхідність з`явитись на робочому місці, щоб ознайомитись з наказом про поновлення на роботі і приступити до виконання посадових обов`язків.
Вказане повідомлення позивач отримала 30 серпня 2016 року, що підтверджується поштовими відмітками.
30 серпня 2016 року позивач з`явилась на роботі, що вбачається із табеля обліку використання робочого часу за серпень 2016 року і того ж дня наказом керівника
КП "Міськводоканал" за № 304-к її звільнено з роботи за частиною третьою статті 38 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку за сім календарних днів та виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку згідно із статтею 44 КЗпП України.