Постанова
Іменем України
08 липня 2019 року
м. Київ
справа № 761/9571/16-ц
провадження № 61-34095св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року у складі судді Юзькової О. Л. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві (далі - Фонд) про визнання протиправними дій.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01 березня 1984 року, працюючи у ВАТ Трест "Київміськбуд" отримав травму, внаслідок чого став інвалідом І групи безстроково, з постійним стороннім доглядом.
Фонд без його заяви продовжив страхові виплати з винесенням постанови від 10 червня 2004 року № 10/476 "Про продовження раніше призначеної страхової виплати" чим порушив частину першу статті 36 Закону України № 1105, на підставі якої КМБ-6 10 червня 2004 року виніс наказ № 17, яким припинив сплачувати йому кошти у відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом на виробництві, незважаючи на його право отримувати належні виплати від роботодавця.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати дії Фонду протиправними.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що прийняття особової справи позивача відбувалось із дотриманням вимог законодавства України, яке діяло на момент вчинення таких дій.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2015 року, яка набрала законної сили, встановлено, що твердження ОСОБА_1 про відсутність підстав у Фонду для прийняття його особової справи та призначення страхових виплат без заяви потерпілого є необґрунтованими.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У травні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року, в якій просить скасувати або змінити оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову або направити справу для продовження розгляду до суду першої чи апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що 19 лютого 2016 року він звернувся до Фонду із заявою про виправлення порушень, але йому відмовлено. Порядок розгляду справи Фондом порушено.
У червні 2017 року Фонд подав до суду заперечення на касаційну скаргу, у яких зазначив, що заява ОСОБА_1 про те, що він не подавав заяву власнику підприємства про первинне відшкодування шкоди - нікчемна, оскільки управління це інша юридична особа не причетна до цього факту і ніяких обов`язків чи наслідків за ним не несе. Необхідна для призначення виплат довідка про виплати з підприємства в справу була надана, про що свідчить примітка в описі справи потерпілого. Інші ж обставини з приводу цього факту управління не стосуються. ОСОБА_1 у черговий раз протягом 13 років з моменту припинення виплат з його ініціативи, намагається, заплутуючи суд, викривлено трактуючи та замовчуючи обставини і норми права ввести суд в оману з невідомою метою, оскільки більшість з позовних вимог у цій справі та інших справах, що зараз розглядаються та були розглянуті та відхилені, не несуть якогось логічного правового наслідку чи користі самому потерпілому. Більше того, потерпілий самостійно перешкоджає отриманню будь-яких виплат, шляхом відмови, закриття рахунку, а також відмови подати до управління заяву про поновлення страхових виплат і відповідно в управління немає навіть фізичної можливості здійснювати ці виплати.
У листопаді ОСОБА_1 подав заяву про долучення до матеріалів справи судового рішення.
У січні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про долучення документів.
У лютому 2018 року та у січні 2019 року ОСОБА_1 подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано указану справу до Верховного Суду.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.