Постанова
Іменем України
10 липня 2019 року
м. Київ
справа № 754/7855/15-ц
провадження № 61-17256св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Слободянюк С. В., Лапчевської О. Ф., Махлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що на момент укладення цього договору, він був введений в оману Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" (далі -
ЗАТ "Альфа-Банк") щодо процентної ставки, визначення якої, є суттєвою умовою цього кредитного договору.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив визнати недійсним із моменту укладення кредитний договір від 23 квітня 2008 року № 490065651, укладений між ним та ЗАТ "Альфа-Банк".
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення кредитний договір від 23 квітня 2008 року № 490065651, укладений між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що на час укладення спірного кредитного договору,
ЗАТ "Альфа-Банк" відомо, що вказаний у цьому кредитному договорі розмір процентної ставки за користування кредитом, не відповідає реальному розміру процентної ставки.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк" задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Києва
від 02 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позивачу доведено орієнтовну сукупну вартість кредиту, що підтверджується розрахунком сукупної вартості кредитну, які підписані позивачем без зауважень та застережень.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем підписано кредитний договір під впливом обману зі сторони з боку банку, оскільки узгоджені у договорі розміри відсоткової ставки за кредитом не відповідають фактично встановленим у договорі розмірам, тобто банк навмисно ввів позивача в оману через свідомо надану недостовірну інформацію, яку повинен був надати перед укладенням правочинів для всебічного і повного ознайомлення з умовами кредитування та інше.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У квітні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано вказану цивільну справу до Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 23 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", укладений кредитний договір
№ 490065651 за умовами якого, ОСОБА_1 наданий кредит у сумі
17 415,71 доларів США з номінальною процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 13,5 %.
25 жовтня 2010 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 укладений договір про внесення змін і доповнень № 1/490089425 до кредитного договору від 23 квітня
2008 року, відповідно до якого, розмір процентної ставки для частини кредиту № 1
із 23 квітня по 31 серпня 2008 року включно складає 13,50 %, а із 01 вересня
2008 року по 23 березня 2017 року - 16,50 %, для другої частини кредиту № 2 процентна ставка становить 19 %.
Із наданого розрахунку вартості кредиту на придбання транспортного засобу та реальної процентної ставки, як додаток до основного кредитного договору
від 23 квітня 2008 року № 490065651, сукупна вартість кредиту складає
26 989,37 доларів США.
Відповідно до розрахунку вартості та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, додаток № 1 до кредитного договору від 25 жовтня 2010 року, сукупна вартість кредитну - 28 465,60 доларів США.
Згідно із розрахунком вартості та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, додаток № 1 до договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 25 жовтня 2010 року № 1/490089425, сукупна вартість кредитну - 31 950,55 доларів США.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2016 року призначалась судово-економічна експертиза.
Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 1514/16-45, проведеної експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ) 30 травня 2016 року, за результатами дослідження кредитного договору
від 23 квітня 2008 року реальна процентна ставка становить 19,34 %, є вищою за вказаною у додатку № 1 до кредитного договору (у додатку зазначено 19 %, (т. 1,