Постанова
Іменем України
10 липня 2019 року
м. Київ
справа № 755/8062/13-ц
провадження № 61-8403св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Київське міське бюро технічної інвентаризації, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Дніпровський районній відділ державної міграційної служби України у м. Києві, Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва"
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, на рішення Апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Котули Л. Г., Волошиної В. М., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2013 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Київське міське бюро технічної інвентаризації, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Дніпровський районний відділ державної міграційної служби України у м. Києві, Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" про позбавлення права власності на квартиру, визнання права власності на квартиру, витребування квартири з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення без надання іншого житла та зняття з реєстрації.
У позовній заяві посилався на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2010 року в справі № 2-68/1 2010рік за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус Німченко О. Є., державний нотаріус ОСОБА_11., ОСОБА_2, Головне управління юстиції України у Черкаській обл., Міністерство юстиції України про визнання договорів купівлі-продажу та довіреності недійсними, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, третя особа, Жашківська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус Німченко О. Є., Державний нотаріус ОСОБА_11. про визнання права власності на квартиру за добросовісним набувачем. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2010 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2010 року у частині повернення сторін в первісний стан змінено, виключено з резолютивної частини рішення посилання на визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ОСОБА_8 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) .
В решті рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 лютого 2011 року відмовлено ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у вищевказаній справі.
Позивач зазначав, що окрім цього, 24 березня 2008 року Дніпровським РУ ГУ МВС України у м. Києві порушена кримінальна справа № 04-17621 за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 щодо шахрайських дій, які мали місце стосовно купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, за фактом шахрайства за частиною четвертою статті 190 КК України і проводиться досудове розслідування. На підставі постанови старшого слідчого Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві Науменка І. І. 28 березня 2008 року було накладено арешт на зазначену квартиру.
21 січня 2010 року прокурором відділу прокуратури Черкаської області, Єщенком О . М. порушена кримінальна справа №2511000004 стосовно завідувача Жашківської державної нотаріальної контори м. Жашків Черкаської області ОСОБА_11 за ознаками злочину передбаченого частиною другою статті 367 КК України.
З лютого та березня 2011 року він, як представник позивача, та працівники БТІ м. Києва, намагалися зайти до спірної квартири АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_2 зі своєю матір`ю, з метою виготовлення технічного паспорту на квартиру та оформлення в подальшому права власності на неї на ім`я ОСОБА_1 . Проте, ОСОБА_2 не впустив їх до квартири.
Зазначав, що право ОСОБА_1 на спірне майно підтверджується рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2010 року та свідоцтвом про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_8, свідоцтвом про смерть ОСОБА_8, повідомленням Сьомої Київської державної нотаріальної контори, згідно якого 11 грудня 2007 заведену спадкову справу за заявою ОСОБА_1 на майно його померлої дружини ОСОБА_8 .
Посилався на те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті дружини ОСОБА_8, якій належала на праві власності квартира АДРЕСА_1, а тому відповідно до вимог ст. 388 ЦК України він має право на витребування квартири від недобросовісного набувача та незаконного володільця, оскільки квартира вибула з володіння власника без його волі .
З урахуванням уточнених позовних вимог представник позивача просив: позбавити права приватної власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, визнати за громадянином держави Ізраїль ОСОБА_1 право приватної власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_8, витребувати із чужого незаконного володіння квартиру у ОСОБА_2 шляхом виселення його з цієї квартири без надання іншого житла, зняття його реєстраційного обліку та позбавлення права користування цією квартирою; виселити з квартири АДРЕСА_1 та зняти з реєстраційного обліку за місцем проживання та позбавити права користування цією квартирою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; стягнути з відповідачів судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року у
задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_3, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Київська міське бюро технічної інвентаризації, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Дніпровський районний відділ державної міграційної служби України в м. Києві, Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" про позбавлення права власності на квартиру, визнання права власності на квартиру, витребування квартири з чужого незаконного володіння шляхом виселення відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у позивача відсутні підстави для визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку, оскільки правовстановлюючий документ не втрачений, саме право на спадщину ОСОБА_1 ніким не оспорюється, законом визначено порядок отримання оригіналу договору, що зберігається в справах нотаріуса, що визнаний судом недійсним. Районний суд зазначив, що лише за наявності відмови приватного нотаріуса Німченко О. Є. у видачі оригіналу договору дарування, за яким власником є ОСОБА_8, позивач має право на звернення до суду з вимогою про визнання за ним права власності на квартиру в порядку спадкування. За таких обставин суд прийшов до висновку, що вимога ОСОБА_1 про визнання за ним право власності у порядку спадкування на спірну квартиру не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про витребування квартири з чужого незаконного володіння від ОСОБА_2, суд першої інстанції зазначитв, що ця вимога не підлягає задоволенню, оскільки не отримавши свідоцтва про право на спадщину перехід права власності від померлої ОСОБА_8 до спадкоємця ОСОБА_1 не відбувся, а тому він не набув право власності на спадкове майно.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2016 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_13 задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове .
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, треті особи : Головне управління юстиції у м. Києві, Київське міське бюро технічної інвентаризації, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Дніпровський районний відділ державної міграційної служби України в м. Києві, Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" про позбавлення права власності на квартиру, визнання права власності на квартиру, витребування квартири з чужого незаконного володіння та виселення без надання іншого житла, та зняття з реєстраційного обліку, усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку задовольнити частково.
Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 шляхом виселення його з цієї квартири без надання іншого жилого приміщення та зняття його з реєстраційного обліку.
Усунено перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_4, ОСОБА_3 з цієї квартири без надання іншого жилого приміщення та зняття їх з реєстраційного обліку.
Визнано право власності у порядку спадкування за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на спадкове майно після смерті його дружини ОСОБА_8, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні позову .
Апеляційний суд зазначив, що оскільки спірна квартира була відчужена від імені ОСОБА_8 поза її волею, то вона мала б право звернутися до суду з позовом про відновлення свого права на квартиру шляхом витребування її з чужого незаконного володіння. Прийнявши в установленому законом порядку спадщину, ОСОБА_1, з часу її відкриття, набув речові права на успадковану квартиру - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав.
Отже, порушене право щодо володіння та користування спадковим майном підлягає захисту з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що вимоги ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 права власності на квартиру та права користування цією квартирою не можуть бути задоволенні з тих підстав, що спір щодо права власності та права користування уже вирішено Дніпровським районним судом м. Києва від 09 квітня 2010 року, яким визнано недійсним договір купівлі продажу квартири та повернуто сторони в попередній стан.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2016 року та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 має право на спадкування, проте ніколи не був власником спірної квартири. Під час розгляду справи у суді першої інстанції не надав доказів неможливості отримання правовстановлюючого документу, що і було підставою для відмови у задоволенні позову.
Зазначає, що апеляційний суд не дослідив всіх обставин справи та безпідставно дійшов до висновків щодо повернення йому грошових коштів за договором на підставі реституції. Вказує, що насправді кошти не отримав через відсутність у ОСОБА_14 зареєстрованого майна.
Посилається на те, що апеляційним судом порушено статтю 392 ЦК України та частину четверту статті 267 ЦК України - сплив строку давності щодо вимоги про витребування майна, позбавлення права власності та виселення, оскільки позивач звернувся до суду з позовом через п`ять років від дати, коли довідався про порушення його прав.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У лютому 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_13, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких вказує, що посилання заявника є безпідставними, він не має жодних юридичних прав на спірну квартиру, яка визнана судом предметом спадкування за законом. Зазначає, що касаційна скарга ОСОБА_2 ґрунтується на доводах, які не стосуються віндикаційного позову ОСОБА_1, базується на формальних, алогічних та заплутаних міркуваннях, не відповідає дійсним обставинам справи, які підтверджені у суді.
Щодо тверджень заявника стосовно пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності вказує, що такі є безпідставними та просить віднестися до них критично та відмовити у їх задоволенні. Вказує, що позовна давність була перервана, оскільки ОСОБА_1 пред`явив позов, предметом якого була лише частина його вимоги, право на яку він мав до ОСОБА_2
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно із свідоцтвом про шлюб від 06 травня 2008 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_15 уклали шлюб 20 травня 1983 року, про що зроблено відповідний актовий запис за № 47.
01 червня 1999 року на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_8 . набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 10 листопада 2007 року.
11 грудня 2007 року на підставі заяви ОСОБА_1 . Сьома Київська державна нотаріальна контора відкрила спадкову справу після смерті ОСОБА_8 .
Діти померлої ОСОБА_8 : ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 ОСОБА_21, ОСОБА_22 надіслали до Сьомої київської нотаріальної контори заяви про відмову від спадщини на користь ОСОБА_1
20 жовтня 2007 року державним нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Черкаської області ОСОБА_11. посвідчено довіреність на представництво інтересів від імені громадянки Ізраїлю ОСОБА_8 на імʼя ОСОБА_23
08 листопада 2007 року ОСОБА_23 продав ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О. Є. та зареєстрованого у реєстрі за № 7817д.
28 грудня 2007 року ОСОБА_7 продала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємельяновою Г. В. та зареєстрованого у реєстрі за № 2282.
Постановою державного нотаріуса сьомої Київської державної нотаріальної контори від 05 травня 2011 року № 1284/02-14 представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2010 року -визнано недійсною довіреність від імені ОСОБА_8 щодо квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_23, посвідчену нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Черкаської області ОСОБА_11. 20 жовтня 2007 року;
-визнано недійсним заповіт від імені ОСОБА_8 щодо квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_23, посвідчений нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Черкаської області ОСОБА_11. 22 жовтня 2007 року;
-визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 08 листопада 2007 року між ОСОБА_23 та ОСОБА_14, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О. С.;
-визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 28 грудня 2007 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємельяновою Г. В.