Постанова
Іменем України
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 2-6315/11
провадження № 61-23326св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського міського відділення № 7860 Публічного акціонерного товариства "Ощадбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, правонаступники ОСОБА_2 : ОСОБА_1, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Леся Василівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2016 року у складі судді Шенцевої О. П. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 28 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Кравця Ю. І., Комлевої О. С., Журавльова О. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2011 року Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України"(у подальшому перейменоване у ПАТ "Державний ощадний банк України") в особі філії - Одеського міського відділення № 7860 ПАТ "Ощадбанк" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 18 липня 2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 1839, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти у розмірі 500 000 грн зі сплатою 18,5 відсотків річних на строк до 18 липня 2015 року.
Наданий ОСОБА_2 кредит забезпечений порукою ОСОБА_1, про що 18 липня 2008 року між останньою та банком укладено договір поруки № 1, згідно з яким поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язання за кредитним договором, а також додатковими угодами до нього.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань протягом тривалого часу утворилась заборгованість.
Уточнивши позовні вимоги 15 жовтня 2013 року, ПАТ "Державний ощадний банк України" просило суд стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кредитну заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії від 18 липня 2008 року № 1839, яка станом на 02 жовтня 2013 року становить 789 898,95 грн, з яких заборгованість за основним боргом - 500 000 грн, заборгованість за процентами - 207 740,01 грн, пеня за основним боргом - 46 087,30 грн, пеня за простроченими процентами - 36 071,64 грн.
У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління ПАТ "Ощадбанк" про визнання кредитного договору недійсним.
Позов мотивований тим, що договір відновлювальної кредитної лінії від 18 липня 2008 року № 1839 укладений з порушенням норм Закону України "Про захист прав споживачів" та ЦК України.
У грудні 2014 року ОСОБА_1 пред`явила зустрічний позов до ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання договору поруки припиненим на підставі частини першої статті 559 ЦК України.
Позов мотивовано тим, що 17 грудня 2010 року між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 1, відповідно до якого сторони погодили збільшення ліміту кредитної лінії до 536 773,98 грн, у зв`язку з чим збільшився обсяг її відповідальності перед банком. Проте з нею як з поручителем не укладались будь-які додаткові угоди до договору поруки.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати договір поруки від 17 грудня 2010 року, укладений між нею та ПАТ "Ощадбанк", припиненим.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2016 року позовні вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України", заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії від 18 липня 2008 року № 1839 у розмірі 789 898,95 грн. У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_2, отримавши від банку кошти у кредит, не виконував належнимчином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості. Відповідно до умов договору поруки та вимог ЦК України за неналежне виконання позичальником зобов`язань ОСОБА_1 як поручитель має нести цивільно-правову відповідальність разом з ним солідарно.
Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 на підтвердження своїх доводів не надано доказів наявності обставин, які могли перешкоджати укладенню кредитного договору, навмисного введення його банком в оману щодо обставин, які мали істотне значення, а також того, що договір відновлювальної кредитної лінії від 18 липня 2008 року № 1839 порушує вимоги Закону України "Про захист прав споживачів". Під час укладення кредитного договору позивачу банком була надана повна та достовірна інформація про умови кредиту, ОСОБА_2 був ознайомлений з його змістом, підписував його добровільно, а тому прийняв на себе зобов`язання, які передбачені в договорі.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим, суд зазначив, що кредитор фактично не здійснив збільшення ліміту кредитування у розмірі 36 773,98 грн, незважаючи на досягнуту додаткову угоду між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 від 17 грудня 2010 року № 1, відповідно до якої розмір кредиту збільшився до 536 773,98 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 14 грудня 2016 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2017 року до участі у справі залучено його правонаступників: ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, правонаступниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3, залишено без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2016 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, та норми матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог банку та відмови у задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позову та часткове задоволення позовних вимог ПАТ "Державний ощадний банк України", обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Отже, оскаржувані судові рішення в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні позову про визнання кредитного договору недійсним не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про витребування у банку виписки з кредитного рахунку для здійснення розрахунку дійсного розміру заборгованості, оскільки надані банком розрахунки різнилися між собою як за сумами кредиту, так і за сумами процентів та пені. Крім того, районний суд незаконно відмовив у задоволенні клопотання про об`єднання в одне провадження з цією іншої цивільної справи за позовом ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії, яка розглядається в Овідіопольському районному суді Одеської області. Заявлені позовні вимоги ПАТ "Ощадбанку" у зазначених справах стосуються одних і тих самих сторін у справі та є однорідними. На вказані порушення норм процесуального права не звернув уваги і суд апеляційної інстанції. Крім того, висновок суду про відмову у задоволенні позову про визнання поруки припиненою не узгоджується з положеннями частини першої статті 559 ЦК України, враховуючи, що умови кредитного договору в частині збільшення кредитного ліміту позичальником та банком було переглянуто без відома поручителя.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" заперечувало проти її доводів та вважало їх необґрунтованими. Враховуючи, що з позовом про стягнення заборгованості банк звернувся до суду 2011 році, подання відповідачами різного роду клопотань без належного обґрунтування їх доводів та вимог є зловживанням ними своїми процесуальними правами та затягуванням розгляду справи. Об`єднання в одне провадження вищевказаних цивільних справ не узгоджується з вимогами процесуального законодавства, оскільки вимоги позовів не є однорідними. Також не може бути визнана припиненою порука ОСОБА_1 з огляду на те, що фактично збільшення відповідальності за зобов`язанням ОСОБА_2 за рахунок зміни кредитного ліміту не відбулося.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У травні 2018 року цивільна справа № 2-6315/11 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року справу за позовом ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання договору недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання договору поруки припиненим призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до договору відновлювальної кредитної лінії від 18 липня 2008 року № 1839 ВАТ "Ощадбанк" надав ОСОБА_2 кредитні кошти у розмірі 500 000 грн зі сплатою 18,5 відсотків річних у строк до 18 липня 2015 року.
Відповідно до положень зазначеного кредитного договору та графіка погашення кредиту відповідач зобов`язався повертати отриманий кредит, сплачувати нараховані відсотки у встановлені строки.
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним договором 18 липня 2008 року між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 1.
Згідно з пунктом 1.1 договору поруки поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язання за кредитним договором, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
Відповідно до пункту 2.1 договору поруки у разі порушення боржником виконання зобов`язання кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов`язання боржника перед кредитором згідно з умовами кредитного договору в порядку, передбаченому цим договором.
Згідно з пунктом 3.3.1 кредитного договору позичальник зобов`язався точно в строки, обумовлені цим договором, повернути кредит в сумі 500 000 грн та своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, а також належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за цим договором.
Також встановлено, що 17 грудня 2010 року між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 1, відповідно до якого розмір кредиту збільшився до 536 773,98 грн.