Постанова
Іменем України
11 липня 2019 року
місто Київ
справа № 761/46310/16-ц
провадження № 61-3015св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року у склад колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування матеріальних збитків в розмірі 90 730 247, 36 грн, завданих недобросовісними конкурентними діями.
ОСОБА_1 у червні 2017 року звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні відповідачу квартиру АДРЕСА_1 ; нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 .
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що існує можливість відчуження зазначених об`єктів нерухомості на користь третіх осіб, що, в свою чергу, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на таке нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_3, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 ; нежилі приміщення з № 1 до № 20 (групи приміщень № 16), з № 1 до № 8 (групи приміщень № 15) (в літ. А), загальною площею 334, 30 кв. м. в будинку АДРЕСА_2, які зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 ; 1/3 частини квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 . В іншій частині вимог заяви відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалась тим, що між сторонами виник спір майнового характеру, а невжиття заходів забезпечення позову у обраний позивачем спосіб може утруднити виконання рішення суду.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року скасовано та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Постанова апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що в первісному позові позивач зазначав, що йому особисто заподіяно шкоду діями ОСОБА_2 та посилався на положення Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" і статті 22 ЦК України, що дає підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно може утруднити виконання рішення суду. При цьому на підтвердження розміру заподіяних збитків позивачем надано висновок експертного економічного дослідження від 14 червня 2016 року № 06/14, в якому зазначається про збитки, які завдані Товариству з обмеженою відповідальністю "Укртехнопроект" внаслідок зменшення обороту, та дохід, який могло б отримати товариство за звичайних умов ведення господарської діяльності.
У суді апеляційної інстанції позивачем надано уточнення до позовної заяви від 25 травня 2018 року, в якій він зазначає про спільну діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнопроект", засновником якого він є, та Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека", засновниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у зв`язку з чим просить стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках відшкодування збитків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнопроект".
За таких обставин, апеляційний суд зробив висновок, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскільки під час вирішення питання про забезпечення позову не з`ясовано, який спір виник між сторонами, які збитки просить відшкодувати позивач та на чию користь, від чого залежить висновок про обґрунтованість заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційні скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у лютому 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права. Заявник зазначає, що під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі суд не врахував, що ОСОБА_2 пропустив строк на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року, під час подання апеляційної скарги також не сплатив судовий збір. Апеляційним судом під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження порушено процесуальні строки, визначені ЦПК України. Також заявник зазначає, що висновки, викладені у оскаржуваній постанові не відповідають дійсним обставинам справи. Розглядаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції з`ясовував питання належності сторін та обґрунтованості позовних вимог, що є порушенням норм процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу не був врахований під час розгляду апеляційної скарги.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 просив залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 . Відповідач зазначає, що вимоги заяви про забезпечення позову є неспівмірними уточненим позовним вимогам, Товариство "Укртехнопроект" є самостійним суб`єктом правовідносин і з позовом та заявою про забезпечення позову до суду не зверталось.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано із суду першої інстанції копії матеріалів справи, необхідних для розгляду касаційної скарги.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.