Постанова
Іменем України
10 липня 2019 року
м. Київ
справа № 402/1173/17-ц
провадження № 61-22183св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача -ОСОБА_2 ,
відповідачі: Грушківська сільська рада Благовіщенського району Кіровоградської області, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області, у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Гайсюка О. В., Голованя А. М., від 21 лютого 2018 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом
до Грушківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 та просила визнати за нею право власності
на 1/2 частину будівлі-закусочної по АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4, спадкоємцями якого є вона та син ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді будівлі-закусочної по АДРЕСА_1 . 03 квітня 2013 року вона подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті чоловіка, але вважає, що зазначене майно є об`єктом спільної сумісної власності, оскільки було придбано під час шлюбу, а тому вона має право власності на 1/2 частину будівлі-закусочної по АДРЕСА_1, титульним власником якої був ОСОБА_4 .
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину будівлі-закусочної, яка розташована по АДРЕСА_1 Кіровоградської області, що належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області, у складі судді Ясінського Л. Ю., від 30 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за наявності чинної відмови спадкоємця (позивача) від прийняття спадщини, яку не відкликано у встановленому законодавством порядку, правові підстави для визнання за таким спадкоємцем права на спадщину відсутні. Доказів відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину не надано.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 лютого
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2017 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будівлі-закусочної по АДРЕСА_1 .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Грушківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що право власності на будівлю закусочної набуто чоловіком позивача під час перебування у шлюбі, а тому спірна будівля є спільним майном подружжя. Таким чином, після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина лише на 1/2 частину будівлі закусочної, а позивач відмовилась від належної їй частки у спадковому майні, у тому числі обов`язкової частки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги той факт, що у заяві про відмову від спадщини ОСОБА_1 відмовилась також від видачі свідоцтва на 1/2 частку у спільному майні подружжя. На думку заявника, оскільки позивач відмовилась від спадщини, у тому числі від обов`язкової частки, а також від видачі свідоцтва на 1/2 частку у спільному майні подружжя, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є законними та обґрунтованими.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
01 червня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі
з 07 грудня 1956 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження.
ОСОБА_4 був власником будівлі-закусочної, яка розташована по АДРЕСА_1, згідно із свідоцтвом про право власності від 25 лютого 2010 року № 10 (а. с. 6).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцями першої черги є його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_3
03 квітня 2013 року позивач звернулась до нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини, у тому числі від обов`язкової частки у спадщині. У заяві вказано, що спадкове майно було придбано померлим під час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_1, є спільною сумісною власністю, але на видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя заявник не претендує.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.