Постанова
Іменем України
10 липня 2019 року
м. Київ
справа № 127/9751/15-ц
провадження № 61-19472 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик";
представник позивача - Костюченко Анастасія Юріївна;
відповідач - ОСОБА_2 ;
представник відповідача - ОСОБА_3 ;
третя особа - ОСОБА_4 ;
представник третьої особи - ОСОБА_5;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2016 року у складі судді Вохмінової О. С. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Медяного В. М., Матківської М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - ПАТ "КБ "Хрещатик") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 25 грудня 2009 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Хрещатик" (далі - ВАТ КБ "Хрещатик"), правонаступником якого є ПАТ "КБ "Хрещатик", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за яким згідно з внесеними змінами банк надав позичальнику кредит у розмірі 2 150 000 грн із сплатою 25 % річних строком до 25 грудня 2012 року.
Для забезпечення виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором 19 липня 2010 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за яким він передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, заставною вартістю 387 045 грн.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 29 червня 2016 року №127/16-21 вартість квартири становила 1 175 239 грн.
Позичальник зобов?язань за кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги банку не реагував, унаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 01 жовтня 2016 року становила 6 368 747 грн 90 коп., з яких: заборгованість по кредиту у розмірі 2 090 000 грн, заборгованість по відсоткам у розмірі 2 568 483 грн 09 коп., пеня за прострочення сплати кредиту у розмірі 825 098 грн 33 коп., пеня за прострочення сплати відсотків у розмірі 885 166 грн 48 коп.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, посилаючись на статті 33, 39 Закону України "Про іпотеку", статті 572, 589 ЦК України, ПАТ "КБ "Хрещатик" просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_2, і за рахунок коштів, отриманих від реалізації на прилюдних торгах майна, частково задовольнити вимоги ПАТ "КБ "Хрещатик" за кредитним договором від 25 грудня 2009 року у розмірі 1 175 239 грн. Встановити початкову ціну реалізації предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2016 року позов ПАТ "КБ "Хрещатик" задоволено. У рахунок часткового погашення боргу за кредитним договором від 25 грудня 2009 року, укладеним між ПАТ "КБ "Хрещатик" та ОСОБА_4, у розмірі 6 368 747 грн 90 коп., з яких: заборгованості по кредиту у розмірі 2 090 000 грн, заборгованості по відсоткам у розмірі 2 568 483 грн 09 коп., пеня за прострочення сплати кредиту у розмірі 825 098 грн 33 коп., пеня за прострочення сплати відсотків у розмірі 885 166 грн 48 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, вартістю 1 175 239 грн. Встановлено початкову ціну реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, у розмірі 1 175 239 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином умови кредитного договору не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої визначено відповідно до умов договору та вимог закону і відповідачем не спростовано. ОСОБА_2 як майновий поручитель відповідає перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки, основне зобов`язання боржник не виконав, договір іпотеки не визнавався недійсним, строк його дії не закінчився, а тому вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими. При цьому суд зазначив, що строк позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, банком не пропущено, оскільки її перебіг було перервано пред?явленням у грудні 2014 року банком позову до суду до позичальника про стягнення кредитної заборгованості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 29 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором. При цьому апеляційний суд зазначив, що відповідач як майновий поручитель відповідає перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки, а строк позовної давності банком не пропущено, так як її перебіг було перервано пред?явленням у грудні 2014 року банком позову до суду до позичальника про стягнення кредитної заборгованості.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
У січні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову банку.
Касаційна скарга мотивована тим, що 09 лютого 2012 року банк пред`явив до позичальника вимогу про дострокове виконання зобов?язань за кредитним договором, а тому змінив строк виконання основного зобов?язання на 16 лютого 2012 року. Зазначав, що банк мав пред`явити позов до майнового поручителя протягом трьох років, починаючи від зміненого строку виконання зобов`язання, яким стало 16 лютого 2012 року і саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності. Проте банк звернувся з позовом до суду до іпотекодавця лише 28 квітня 2015 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.
Вважав, що пред`явлення банком у 2014 році позову до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості не вплинуло на перебіг строку позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, так як іпотекодавець не несе субсидіарної відповідальності, не був залучений до участі у справі за позовом банку до позичальника про стягнення кредитної заборгованості.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 січня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 127/9751/15 із Вінницького міського суду Вінницької області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 грудня 2009 року між ВАТ КБ "Хрещатик", правонаступником є ПАТ "КБ "Хрещатик", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 1 650 000 грн із сплатою 28 % річних строком до 25 грудня 2010 року.
19 липня 2010 року між ПАТ "КБ "Хрещатик" та ОСОБА_4 було укладено додатковий договір № 1 про внесення змін до кредитного договору від 25 грудня 2009 року, за яким було збільшено суму кредиту на 500 тис. грн із встановленням загальної кредитної заборгованості в сумі 2 150 000 грн та продовженням терміну погашення кредиту до 25 грудня 2011 року.
18 жовтня 2010 року між ПАТ "КБ "Хрещатик" та ОСОБА_4 було укладено додатковий договір № 2, за яким зменшено процентну ставку за кредитним договором до 25% річних та продовжено термін погашення кредиту до 25 грудня 2012 року, змінено графік погашення кредиту.
27 грудня 2010 року між ПАТ "КБ "Хрещатик" та ОСОБА_4 було укладено додатковий договір № 3, за яким змінено графік погашення кредиту і встановлено, що погашення кредиту в сумі 2 150 000 грн здійснюється до 25 грудня 2012 року, надано відстрочку у сплаті відсотків до 30 червня 2011 року.
Для забезпечення виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором 19 липня 2010 року між ПАТ "КБ "Хрещатик" та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за яким він передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, заставною вартістю 387 045 грн.
29 жовтня 2010 року між ПАТ "КБ "Хрещатик" та ОСОБА_2 було укладено договір № 1 про внесення змін до договору іпотеки, згідно з яким в новій редакції були викладені пункти 1.1, 2.1 договору іпотеки та визначено, що порядок виконання зобов`язань, що забезпечуються цією іпотекою, передбачені кредитними договорами, укладеними між позичальником та іпотекодержателем, згідно якого позичальник повинен повернути іпотекодержателю в строк до 25 грудня 2012 року кредит в сумі 2 150 000 грн, сплатити відсотки за користування кредитом з розрахунку 25 % річних, впродовж строку користування кредитом, а у разі прострочення повернення кредиту повернути прострочений кредит з урахуванням індексу інфляції, а також сплатити комісії та штрафні санкції, передбачені кредитними договорами та відшкодувати іпотекодержателю можливі збитки, завдані неналежним виконанням зобов`язань за кредитними договорами.