ПОСТАНОВА
Іменем України
12 липня 2019 року
Київ
справа №826/5653/17
адміністративне провадження №К/9901/65292/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/5653/17
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправними дій, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого - Горяйнова А.М., суддів Кузьмишиної О.М., Казюк Л.М.,
в с т а н о в и в :
У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі також - Уповноважена особа, відповідач) щодо визнання нікчемним переказу (транзакції) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі також - ТОВ "ІРЦ") на рахунок, відкритий на ім`я позивача, коштів в сумі 39964,13 грн і відсотків у сумі 122,29 грн та зобов`язати включити його до переліку вкладників.
В обґрунтування позову зазначив, що висновки відповідача про нікчемність переказу коштів (транзакцій), здійсненого ТОВ "ІРЦ" на рахунок, що належить позивачу, є необґрунтованими, позивач має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" (далі також - ПАТ "Банк Михайлівський") за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - ФГВФО).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року відмовлено у задоволені позову.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині невключення позивача; зобов`язано Уповноважену особу включити інформацію про позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню згідно з договором банківського рахунка. У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ "ІРЦ" 15 січня 2016 року укладено договір №980-039-000176392 (далі - договір від 15 січня 2016 року №980-039-000176392 ). Згідно з умовами вказаного договору позивач передає у власність ТОВ "ІРЦ" грошові кошти на строк не більше 181 дня зі сплатою процентів.
Фактична сплата позивачем коштів до ТОВ "ІРЦ" у вказаному розмірі підтверджується квитанцією від 15 січня 2016 року на суму 29464,13 грн та квитанцією від 18 січня 2016 року на суму 10500,00 грн.
Також між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" укладено договір банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)".
ТОВ "ІРЦ" 19 травня 2016 року здійснило переказ коштів:
- у сумі 39964,13 грн на рахунок № НОМЕР_1, що належить позивачу, з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором від 15 січня 2016 року №980-039-000176392";
- у сумі 122,29 грн на рахунок № НОМЕР_1, що належить позивачу, з призначенням платежу "Оплата процентів по договору від 15 січня 2016 року №980-039-000176392".
Постановою Правління Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" був віднесений до категорії неплатоспроможних. У зв`язку з цим Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення від 23 травня 2016 року №812 про запровадження з 23 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський".
Позивач не був включений до переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Підставою для невключення позивача до вказаного переліку став висновок Уповноваженої особи про нікчемність транзакції (операції) по перерахуванню коштів на рахунок позивача.
Листом від 09 вересня 2016 року № ЗГЗ(к)/4366/1 позивачу направлене повідомлення про те, що перекази коштів (транзакції), здійснені ТОВ "ІРЦ" 19 травня 2016 року у сумі 39964,13 грн на рахунок № НОМЕР_1, що належить позивачу, з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором від 15 січня 2016 року № 980-039-000176392" та у сумі 122,29 грн на рахунок № НОМЕР_1, що належить позивачу, з призначенням платежу "Оплата процентів по договору від 15 січня 2016 року № 980-039-000176392", є нікчемними відповідно до п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що що договір банківського рахунка між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" був укладений в період дії обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року № 917/БТ, а тому операції з перерахування коштів на рахунок позивача є нікчемними.
Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу позивача, виходив з того, що в Уповноваженої особи були відсутні підстави для перевірки та визнання нікчемним правочину з перерахування коштів на рахунок позивача, а також для невключення даних про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу із зазначенням суми всіх залишків на рахунку.
У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення першої інстанції, яким в задоволені позову відмовлено.
Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), виходить з такого.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі також - Закон №4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад, відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються Уповноваженою особою Фонду.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом № 4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Як встановлено Судом, станом на 23 травня 2016 року, тобто на дату прийняття Постанови Правління Національного банку України, якою банк віднесено до категорії неплатоспроможних, на рахунку позивача, відкритому відповідно до укладеного з банком договору банківського рахунка, були розміщені грошові кошти в сумі 39964,13 грн та проценти в сумі 122,00 грн.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його Уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частиною другою статті 38 Закону № 4452-VI встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: