ПОСТАНОВА
Іменем України
16 липня 2019 року
м. Київ
справа №686/651/17
адміністративне провадження №К/9901/34659/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 686/651/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ), Хмельницького обласного військового комісаріату (далі - Хмельницький облвійськкомат) про зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Хмельницького облвійськкомату
на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 14.03.2017, ухвалену у складі судді Логінової С.М. та
постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Драчук Т.О., суддів Загороднюка А.Г., Полотнянка Ю.П., -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 13.01.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому висловив прохання:
зобов`язати Хмельницький облвійськкомат підготувати подання про призначення ОСОБА_1 пенсії згідно з додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1);
зобов`язати ГУ ПФУ призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "в" частини першої статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ) з 17.09.2016.
Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що у зв`язку із бездіяльністю відповідачів щодо призначення йому пенсії, гарантованої пунктом 11 статті 1 Закону України від 15.06.2004 № 1763-ІV "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей" (далі - Закон № 1763-IV) та пунктом "в" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ в редакціях, які діяли на час звільнення зі служби, він позбавлений свого права на соціальну гарантію з боку держави, права на пенсію.
2. Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 14.03.2017 задовольнив позовні вимоги.
3. Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 14.06.2017 скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про зобов`язання ГУ ПФУ призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "в" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, в цій частині ухвалив нову постанову, якою в задоволенні позовної вимоги відмовив.
В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишив без змін.
4. 27.06.2017 Хмельницький облвійськкомат звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду від 14.03.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28.07.2017 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
6. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
7. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
8. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 з 01.08.1988 по 02.02.2005 проходив безперервну військову службу в Збройних Силах СРСР, а в подальшому в Збройних Силах України (далі - ЗСУ), в тому числі й на офіцерських посадах. Позивач має військове звання "капітан", остання штатна посада перед звільненням у запас - старший офіцер (з соціально-психологічного забезпечення бойової готовності та морально-психологічної підготовки, психолог).
Згідно із наказом начальника Генерального штабу ЗСУ Міністра оборони України (далі - Міноборони) (по особовому складу) від 30.12.2004 № 391 позивач звільнений у запас за підпунктом "в" пункту 67 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) ЗСУ (у зв`язку зі скороченням штатів, а також у зв`язку з реформуванням ЗСУ).
Наказом командира військової частини А 0553 Міноборони від 02.02.2005 № 27 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Хмельницького облвійськкомату. Станом на січень 2017 року загальний трудовий стаж ОСОБА_1 склав 28 років.
17.09.2016 позивачу виповнилося 45 років, у зв`язку з чим 28.11.2016 позивачем направлено на адресу Хмельницького облвійськкомату заяву про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Порядку 3-1.
Листом від 12.12.2016 №7-3119 Хмельницький облвійськкомат повідомив позивача, що відповідно до матеріалів особової справи його вислуга років на день звільнення з військової служби складає 16 років 06 місяців 01 день, у зв`язку з чим у позивачу відсутнє право на призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
ОСОБА_1 не погодившись з вказаною відмовою відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії відповідно до пункту "в" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, оскільки право на пенсійне забезпечення для осіб, які звільнені у зв`язку з реформуванням ЗСУ при досягненні ними в майбутньому 45 років та наявності вислуги 15 років, було встановлено пунктом 11 статті 1 Закон № 1763-IV, чинного на момент звільнення ОСОБА_1 зі служби, то зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідачів, у зв`язку з чим останніми протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії.
11. Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання ГУ ПФУ призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, виходив з того, що документи для призначення пенсії ОСОБА_1 до ГУ ПФУ не надходили, у зв`язку з чим вимога позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію за вислугу років є передчасною та задоволенню не підлягає, оскільки на момент подання позову відповідачем не вчинено дій або бездіяльності щодо порушення прав, свобод чи інтересів позивача.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що на момент звернення позивача за призначенням пенсії, основною умовою для її призначення відповідно до пункту "в" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, є досягнення на день звільнення з військової служби 45-річного віку та наявності вислуги 20 календарних років. Проте на момент звільнення позивача з військової служби він досяг лише 33-річгного віку, а не 45, як передбачено чинним законодавством.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду першої інстанції у не скасованій частині та постанови суду апеляційної інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.