ПОСТАНОВА
Іменем України
15 липня 2019 року
Київ
справа №813/1807/15
адміністративне провадження №К/9901/5947/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №813/1807/15
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (колегія суддів Гулид Р.М., Кузьмич С.М., Улицький В.З.) від 10 листопада 2015 року,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
1. У квітні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просив суд:
1.1. визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Львівській області, яка виразилася у відмові включити до вислуги років позивача для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 22 серпня 2002 року по 09 лютого 2009 року;
1.2. зобов`язати ГУ ДФС у Львівській області зарахувати позивачу до вислуги років вищевказаний стаж роботи;
1.3. зобов`язати ГУ ДФС у Львівській області здійснити нарахування та виплату позивачу надбавки за вислугу років з 10 лютого 2009 року по 31 березня 2015 року із врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 22 серпня 2002 року по 09 лютого 2009 року;
1.4. зобов`язати ГУ ДФС у Львівській області здійснити позивачу перерахунок та виплату відпускних, лікарняних, премій з 10 лютого 2009 року по 31 березня 2015 року із врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 22 серпня 2002 року по 09 лютого 2009 року.
2. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем порушено його право на включення до вислуги років періоду роботи в органах Державної митної служби на посадах державного службовця, так як це передбачено пунктом "и" статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та абзацом 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393.
2.1. Позивач вважає, що дане порушення призвело до недоплати йому надбавки за вислугу років, відпускних, лікарняних та премій.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року №813/1807/15 позов задоволено повністю.
3.1 Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Львівській області, яка виразилась у відмові включити до вислуги років позивача для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 22.08.2002 року по 09.02.2009 року.
3.2. Зобов`язано ГУ ДФС у Львівській області зарахувати позивачу до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стаж роботи в органах Державної податкової служби з 22.08.2002 р. по 09.02.2009 року.
3.3. Зобов`язано ГУ ДФС у Львівській області здійснити позивачу надбавки за вислугу років з 10.02.2009 року по 31.03.2015 року із врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 22.08.2002 р. по 09.02.2009 року.
3.4. Зобов`язано ГУ ДФС у Львівській області здійснити позивачу перерахунок та виплату відпускних, лікарняних, премій з 10.02.2009 року по 31.03.2015 року із врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 22.08.2002 року по 09.02.2009 року.
4. Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", передбачені гарантії щодо формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад стосовно практичної реалізації норм пункту "и" статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та абзацом 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393.
5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року апеляційні скарги ГУ ПФУ у Львівській області та ГУ ДФС у Львівській області задоволені.
5.1. Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі № 813/1807/15 скасована.
5.2. Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.
6. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) станом на день подання позову до суду ще не набув права на пенсію на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і продовжує працювати, то відсутні підстави для зарахування стажу для призначення пенсії по вислузі років.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
7. 23 листопада 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, якою він просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року.
8. В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки і твердження суду апеляційної інстанції суперечать матеріалам справи і є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
9. У касаційній скарзі скаржник вказує, що Львівським апеляційним адміністративним судом при постановленні рішення по справі не взято до уваги, що до правовідносин, які виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для військовослужбовців та інших осіб, то такі ґрунтуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших нормативно-правових актах.
10. Одночасно скаржник зазначає, що врахування спірного стажу до його вислуги років впливає не тільки можливість скористатися правом на зарахування стажу, що дає право виходу на пенсію за вислугою років, але на виплату надбавки, нарахування відпускних, лікарняних та премій.
11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2015 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року.
12. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).
13. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
14. 18 січня 2018 року вказана касаційна скарга передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
15. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
16. 05 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. прийнято до провадження справу за даною касаційною скаргою.
Позиція інших учасників справи
17. 25 грудня 2015 року ГУ ДФС у Львівській області направлено заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, де просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року без змін. В обґрунтування поданих заперечень відповідач погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 через відсутність права на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
18. Третя особа - ГУ ПФУ у Львівській області своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
19. Судом першої інстанції встановлено, що записами у трудовій книжці підтверджується перебування ОСОБА_1 на посадах в органах Державної податкової служби. Перед поступленням на службу в міліцію, він працював: з 22 серпня 2002 року по грудень 2005 року - на посаді старшого державного інспектора управління дослідних перевірок ГВПМ ДНІ у м. Львові; з грудня 2005 року по березень 2007 року - на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи ДГП у м. Львові; з березня 2007 року по 09 лютого 2009 року - на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора зонально-лінійного відділу управління по боротьбі з корупцією в органах державної податкової служби ДПА у Львівській області, з якої й був переведений на службу до органів податкової міліції ДПА у Львівській області.
20. Наказом ГВПМ ДПІ у м. Львові від 26.02.2003 № 59-0 позивачу присвоєне звання інспектора податкової служби 2 (другого) рангу.
21. 27.06.2014 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Міндоходів у Львівській області з проханням повідомити, чому до його вислуги років не був зарахований стаж роботи у державній службі у вищезазначений період з 22.08.2002 року по 09.02.2009 року відповідно до вимог пункту "и" статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та абзацу 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року. Просив вжити заходів по усуненню вищезгаданого порушення мого права, включивши до його вислуги років у календарному обчисленні стаж роботи на посадах старшого державного податкового ревізора-інспектора управління дослідчих перевірок ГВПМ ДГП у м. Львові та головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно - перевірочної роботи ДШ у м. Львові, а також головного державного податкового ревізора- інспектора зонально-лінійного відділу управління по боротьбі з корупцією в органах державної податкової служби ДПА у Львівській області.
22. 11.07.2014 позивач одержав відповідь за № 16819/10/13-01-04-01-37/369, якою йому було відмовлено у включенні до календарної вислуги років для призначення пенсії час роботи в митних органах через те, що не затверджений перелік посад в органах державної податкової служби України, період роботи на яких може бути зарахований до календарної вислуги років.
23. 27 лютого 2015 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління ДФС у Львівській області із вищевказаного питання, оскільки дізнався, що ВПС ПМ УП ГУ ДФС у Львівській області здійснено зарахування окремим працівникам СУ ФР ГУ ДФС у Львівській області та колишнім і діючим працівникам ОУ ГУ Міндоходів у Львівській області до вислуги років їх час роботи в державних органах.
24. 20 березня 2015 року позивач одержав відповідь за № 1565/10/13-01-04-01-37, якою йому, незважаючи на здійснення відповідних зарахувань окремим діючим та колишнім працівникам податкової міліції, знову було відмовлено у включенні до календарної вислуги років для призначення пенсії час роботи в митних органах.
Оцінка Верховного Суду висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
25. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
26. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.