ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 909/231/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Білоус В.В., Ткаченко Н.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019
(Головуючий суддя -Якімець Г.Г.; судді - Матущак О.І., Мирутенко О.Л.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина", смт. Вигода Долинського району Івано-Франківської області
до Державного підприємства "Вигодське лісове господарство", смт. Вигода Долинського району Івано-Франківської області
про стягнення 373 664,52 грн неустойки, 132 266,98 грн інфляційних втрат та 15 361,45 грн 3% річних
ВСТАНОВИВ:
1. 23 березня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" про стягнення 373 664,52 грн. - неустойки, 132 266,98 грн. - інфляційних втрат та 15 361,45 грн. - 3% річних.
2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором оренди транспортного засобу №11 від 15.05.2014 щодо повернення об"єкта оренди орендодавцеві після закінчення терміну дії договору та обґрунтовано приписами статей 614, 617, 625, 785, 786 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2018 року у справі №909/231/18 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" 373 664,52 грн. - неустойки, 28 286,40 грн. - інфляційних втрат та 6 459,60 грн. - 3% річних.
3.1. Рішення суду в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат мотивоване тим, що судовим рішенням у іншій справі №909/331/16 присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 230 490 грн. - заборгованості з орендної плати за договором оренди транспортного засобу №11 від 15 травня 2014 року за період з 15 травня 2014 року по 31 грудня 2015 року, яке (рішення) виконане відповідачем в липні 2017 року, відтак, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з квітня 2015 року по червень 2017 року.
3.2. В решті позовних вимог в цій частині суд відмовив за спливом строку позовної давності.
3.3. Щодо стягнення неустойки за період з 01 квітня 2016 року по 25 липня 2017 року, місцевий господарський суд, взявши до уваги повернення орендарем транспортного засобу орендодавцю лише в липні 2017 року, посилаючись на положення ст.785 ЦК України, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підставними у повному обсязі.
4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 апеляційну скаргу Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" задоволено частково.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2018 року у справі №909/231/18 скасовано в частині задоволення позову про стягнення 373 664,52 грн. - неустойки. Прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено.
В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2018 року у справі №909/231/18 залишено без змін.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" (77552, Івано-Франківська область, Долинський район, смт. Вигода, вул. Данила Галицького, 40А, код ЄДРПОУ - 33083204) на користь Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" (77552, Івано-Франківська область, Долинський район, смт. Вигода, вул. Данила Галицького, 40, код ЄДРПОУ - 22186175) 10 426,12 грн. - відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.
4.1. Апеляційний господарський суд врахував положення ч.4 ст.75 ЦК України та взявши до уваги обставини, встановлені у справі №909/331/16, дійшов висновку про те, що пунктом 4.8 договору сторони зменшили встановлений статтею 785 Цивільного кодексу України розмір неустойки, оскільки наведеною нормою закону, і пунктом договору обумовлено розмір неустойки за неповернення об`єкту оренди після закінчення строку договору, відтак, орендодавець має право на отримання неустойки у розмірі, що погоджений сторонами у п.4.8 договору, а не визначений у ч.2 ст.785 ЦК України.
4.2. Суд апеляційної інстанції, з метою захисту порушеного права позивача, встановив можливість застосування у даному випадку до спірних правовідносин ст.785 ЦК України, однак, з урахуванням пункту 4.8 договору оренди №11 від 15 травня 2014 року в частині розміру неустойки (500 грн. за кожен календарний день прострочення), проте, позивач не підтримав такі вимоги, наголосивши в судовому засіданні та у додаткових поясненнях (б/н від 14 лютого 2019 року), що розрахунок неустойки, заявленої до стягнення у цій справі, здійснено виключно на підставі ч.2 ст.785 ЦК України, як самостійної майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин в розмірі подвійної плати за користування річчю в період з 01 квітня 2016 року до 25 липня 2017 року. Одночасно, наголосив, що неустойка, передбачена п.4.8 укладеного між сторонами договору, є окремою штрафною санкцією. В судовому засіданні представник позивача наполягав саме на стягненні неустойки, передбаченої ч.2 ст.785 ЦК України та заперечив проти стягнення з відповідача неустойки, передбаченої п.4.8 договору.
4.3. За наведених вище обставин, враховуючи, що суд не може захистити порушене право позивача з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення неустойки, нарахованої на підставі ч.2 ст.785 ЦК України.
4.4. Судом другої інстанції роз`яснено позивачеві право на звернення до суду з позовом про стягнення неустойки, погодженої сторонами в договорі оренди №11 від 15 травня 2014 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
5. Позивач звернувся до Верховного суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 у даній справі з проханням її скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду від 18.10.2018.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Позивач доводить, що розрахунок неустойки, заявленої до стягнення у цій справі, здійснено виключно на підставі ч.2 ст.785 ЦК України, як самостійної майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин в розмірі подвійної плати за користування річчю в період з 01 квітня 2016 року до 25 липня 2017 року. Одночасно, наголосив, що неустойка, передбачена п.4.8 укладеного між сторонами договору, є окремою штрафною санкцією.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
7. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.04.2019 на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., - передано касаційну скаргу позивача.
8.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2019 відкрито касаційне провадження у справі №909/231/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 у вказаній справі.
Призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 у справі №909/231/18 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Повідомлено учасників справи про право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в порядку ст. 295 Господарського процесуального кодексу України, у строк до 17 травня 2019 року.
9. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.
10. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
11. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
12. Відповідно до пункту 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
13. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлені наступні фактичні обставини:
14.1. Між ТзОВ "Вектор-Долина" (в тексті договору - орендодавець) та ДП "Вигодське лісове господарство" (в тексті договору - орендар) 15 травня 2014 року укладено договір №11 оренди транспортного засобу, за умовами якого, а саме: п.1.1 орендодавець зобов`язався передати орендареві, а останній - прийняти у строкове платне користування автомобіль марки та моделі: Урал 4320 з причіпом-розпуском; тип автомобіля: лісовоз-Е; рік випуску-1988; серійний номер кузова, рами НОМЕР_1 ; державний номер: НОМЕР_2, зареєстрований в Калушському МРЕВ при УДАІ УМВС в Івано-Франківській області; причіп - реєстраційний номер НОМЕР_3 ; рік випуску - 2012; колір автомобіля - зелений. Опис технічного стану автомобіля - технічно справний (п.1.2 Договору).
14.2. Згідно з п.3.1 Договору розмір орендної плати за цим договором з урахуванням її індексації за календарний місяць становить 9850 грн. без ПДВ, податок на додану вартість 20% - 1970 грн.
14.3. У п.п.5.1, 5.2 Договору сторони погодили, що останній вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.5.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2015 року.
14.4. Відповідно до п.2.3 Договору орендар зобов`язався після закінчення строку договору або після його дострокового розірвання не пізніше 2 (двох) календарних днів повернути автомобіль орендодавцю в технічно справному стані на підставі акта передавання-приймання, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками.
14.5. Передача автомобіля відповідачу підтверджується актом приймання-передачі від 15 травня 2014 року.
14.6. Після закінчення дії договору, згідно з актом №2 від 25 січня 2016 року представники позивача, керівник СЦ "Карпати", ТОВ "Велмаш Україна", адвокат Богославець В.М., оцінювач Мачкур П.А. та громадянин ОСОБА_1, прибувши в автотранспортний цех ДП "Вигодське лісове господарство", встановили наявність об`єкта оренди у автотранспортному цеху ДП "Вигодське лісове господарство" та його несправність, що унеможливило повернення автомобіля з оренди.
14.7. 16 лютого 2016 року позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу щодо повернення орендованого автомобіля та сплати заборгованості з орендної плати за договором №11 оренди транспортного засобу від 15 травня 2014 року.
14.8. У відповідь на вказаний лист відповідач листом за вих.№179-04/08 від 24 лютого 2016 року просив надати копію вказаного договору, у зв`язку з його відсутністю у відповідача та направити уповноваженого представника для пред`явлення оригіналу такого договору.
14.9. Листом за вих.№04/03-01 від 04 березня 2016 року позивач надіслав відповідачу копію договору оренди №11 від 15 травня 2014 року та копію акту приймання-передачі від 15 травня 2014 року.
14.10. Поряд з тим, судами встановлено, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06 червня 2017 року у справі №909/331/16, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2017 року, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2017 року, яким відмовлено в позові, скасовано та прийнято нове рішення, яким апеляційну скаргу задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" 230 490 грн. боргу з орендної плати, 44 500 грн. - неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди (нарахованої відповідно до п.4.8 договору) та зобов`язано Державне підприємство "Вигодське лісове господарство" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" автомобіль марки та моделі: Урал 4320 з причіпом-розпуском-Е; тип автомобіля: лісовоз; серійний номер кузова, рами НОМЕР_1 ; державний номер: НОМЕР_2, зареєстрований в Калуському МРЕВ при УДАІ в Івано-Франківській області; причіп-Державний номер НОМЕР_4 ; колір зелений.На виконання зазначеної постанови судом видано відповідні накази.
14.11. Факт повернення позивачу спірного транспортного засобу підтверджується актом державного виконавця від 26 липня 2017 року (виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №600 від 16 червня 2017 року у справі №909/331/16).
14.12. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" звернулося до суду з даним позовом про стягнення з Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" 373 664,52 грн. - неустойки на підставі ч.2 ст.785 ЦК України за період, що не охоплений судовим рішенням у справі №909/331/16 - з 01 квітня 2016 року по 25 липня 2017 року; а також 132 266,98 грн. - інфляційних втрат та 15 361,45 грн. - 3% річних за період з травня 2014 року по червень 2017 року, нарахованих на заборгованість відповідача по орендній платі.