1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду






Постанова

іменем України

10 липня 2019 року

м. Київ

справа № 752/22085/16-к

провадження № 51-705км17

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого Яковлєвої С. В.,

суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,

за участю:

секретаря судового

засідання Матвєєвої Н. В.,

прокурора Гладкого О. Є.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника Шестакової Ю. В.,

представника

потерпілого Маркицького А. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Шестакової Ю. В. на вирок Апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100010010664, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені

судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим в пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК та виправдано, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, рішення щодо якого не оскаржується.

Апеляційний суд частково задовольнив апеляційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_2 та захисника Шестакової Ю. В., в інтересах засудженого ОСОБА_2 Вирок місцевого суду скасував та ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнав винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК. Вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з дня його фактичного затримання у зв`язку з виконанням цього вироку. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 12 листопада 2016 року по 10 квітня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволено повністю, стягнуто на його користь із засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 103 755 грн та моральну шкоду в розмірі 40 000 грн в солідарному порядку.

Згідно з вироком апеляційного суду, 4 листопада 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , діючи спільно та узгоджено за попередньою змовою між собою, домовились заволодіти майном та грішми ОСОБА_3 та прибули до його квартири, де ОСОБА_2, представився майором поліції на ім`я ОСОБА_4 й повідомив ОСОБА_3, що його син вчинив ДТП і потрібна значна сума коштів для залагодження ситуації. ОСОБА_3, турбуючись за долю сина, взяв 4 000 дол. США та 745 грн і разом із ОСОБА_2 на автомобілі під керуванням ОСОБА_1 поїхав до місця події, яка, за словами ОСОБА_2, знаходилась на Борщагівці.

Під час поїздки ОСОБА_3 звернув увагу на те, що автомобіль рухається не прямим маршрутом, у відлюдне місце, в напрямку лісу, у зв`язку з чим почав хвилюватися, намагався на ходу відкрити дверці автомобіля, але не зміг цього зробити, бо вони були заблоковані ОСОБА_1, та почав бити скло дверей автомобіля.

У відповідь на такі дії ОСОБА_2 розвернувся та ударив потерпілого в обличчя, ОСОБА_1 зупинив автомобіль, після чого спочатку ОСОБА_2, вийшовши з автомобіля та відкривши двері з боку, де сидів ОСОБА_3, почав його витягати з автомобіля, завдаючи ударів, а потім до нього приєднався і ОСОБА_1, який також бив потерпілого. Разом нападники повалили потерпілого на землю, здолали його опір, обшукали кишені та відкрито заволоділи його мобільним телефоном "Нокія" вартістю 650 грн, грошовими коштами в розмірі 745 грн та 4000 дол. США, а також документами, які матеріальної цінності не представляли та на автомобілі втекли з місця події, покинувши потерпілого напризволяще.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду і закрити кримінальне провадження. Крім іншого, захисник посилається на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, вказує на те, що висновки апеляційного суду в частині обвинувачення ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, не підтверджуються належними й допустимими доказами та побудовані на припущеннях. Разом з цим, з показань ОСОБА_1 вбачається, що він погодився на прохання ОСОБА_2, за гроші відвезти його на автомобілі, проте не був обізнаний про злочинний умисел останнього. За весь час перебування разом із потерпілим та ОСОБА_2 він з автомобіля не виходив, потерпілого не бив та доказів протилежного матеріали провадження не містять, а тому твердження суду про спільність й узгодженість таких дій є нелогічною. Стверджує, що суд у своєму рішенні безпідставно послався на показання свідка ОСОБА_5, оскільки такі показання надані з чужих слів, при цьому не надав оцінку допустимості таких показань з огляду на те, що свідок є сином потерпілого. На думку захисника, висновок суду про те, що наявність у ОСОБА_1 діагнозу "розлад психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності" не свідчить і не може свідчити про сумніви в його осудності, побудовано на припущеннях та він суперечить судові практиці. За наявності у засудженого зазначеного діагнозу слідчим не було забезпечено участь захисника, яка є обов`язковою. Також слідчим не перевірено відомості, надані ОСОБА_1 щодо наявності у нього захисника за договором та прийнято відмову від захисника за призначенням, а на прохання засудженого запросити для ознайомлення з матеріалами справи захисника Шестакову Ю. В., з якою укладено договір на стадії досудового розслідування, слідчим цього зроблено не було, як і не було повідомлено захисника про завершення досудового розслідування та не відкрито матеріали досудового розслідування, як того вимагає ст. 290 КПК. Враховуючи викладене, вирок апеляційного суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор та представник потерпілих заперечували проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

При вирішенні питання про скасування або зміну вироку, ухвали, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК, суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 цього Кодексу і не переглядає судові рішення з підстав однобічності і неповноти судового розгляду, щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість, саме такі підстави є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.

Згідно статей 412-414 КПК предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Вироком місцевого суду ОСОБА_1 було виправдано за ч. 2 ст. 186 КК, оскільки не доведено, що останнім вчинено кримінальне правопорушення.

Так, будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_1 винуватість у вчиненні злочину не визнав і пояснив, що на пропозицію ОСОБА_2 він погодився за певну плату відвезти його на вул. Закревського, де він залишився чекати в автомобілі, а ОСОБА_2 кудись пішов та повернувся вже з потерпілим ОСОБА_3, котрий сів на заднє сидіння. Під`їхавши на АЗС ОСОБА_2 взяв у потерпілого 200 грн, які він використав на пальне. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розмовляли між собою та кожен окремо по телефону, розмова йшла про сина потерпілого, якого останній шукав. Перебуваючи на вул. Заболотного, ОСОБА_2 сказав потерпілому покласти телефон, а той почав робити спроби вискочити з автомобіля та бив скло рукою й тоді він зупинив автомобіль. ОСОБА_2 з ОСОБА_3 вийшли, а він в цей час розвернув автомобіль, а коли ОСОБА_2 повернувся сказав, що чоловіка не буде і вони поїхали. Потерпілого він не бив, грошей у нього не забирав, а лише погодився на пропозицію ОСОБА_2 оскільки той обіцяв заправити автомобіль та ще дати йому 300 грн.

Разом з цим, як убачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції на підставі дослідження обставин кримінального провадження, аналізу та оцінки доказів, які були перевірені з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 186 КК та призначив відповідне покарання.

Доводи захисника про необґрунтованість рішення апеляційного суду, оскільки його висновки про винуватість ОСОБА_1 не підтверджуються належними й допустимими доказами та побудовані на припущеннях, є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження.

На думку колегії суддів, висновки апеляційного суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою з ОСОБА_2,за викладених у вироку обставин, ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи та підтверджені сукупністю доказів, у тому числі досліджених апеляційним судом, яким він дав належну оцінку.


................
Перейти до повного тексту