Постанова
Іменем України
15 липня 2019 року
м. Київ
справа № 523/19899/13-ц
провадження № 61-19518св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство "Кредобанк",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (третя особа за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим,
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 23 червня 2016 року у складі судді Малиновського О. М. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2017 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Плавич Н. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" (далі - ПАТ "Кредобанк", банк) звернулося до суду з позовом, який уточнило в процесі розгляду справи, про стягнення заборгованості за кредитним договором та просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку суму боргу за кредитним договором від 05 грудня 2008 року № 09Ф-051208Р в розмірі 60 298,02 грн, з яких: заборгованість за кредитом 18 617,24 грн; за процентами за користування кредитом - 13 459,41 грн; пеня за прострочення грошового зобов`язання - 28 221,37 грн, а також понесені судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ "Кредобанк" посилалося на те, що 05 грудня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" (далі - ВАТ "Кредобанк"), правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 09Ф-051208Р (далі - кредитний договір), за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 19 933,75 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,5 % річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення до 01 грудня 2011 року. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 05 грудня 2008 року між ВАТ "Кредобанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 09Ф-051208Р/S1, за яким поручитель відповідає перед кредитором в солідарному порядку в тому ж обсязі, що і позичальник. ОСОБА_2 не виконувала взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого станом на 23 червня 2016 року в неї утворилася заборгованість за кредитним договором у зазначеному вище розмірі. ОСОБА_1 як поручитель також не виконала прийняті на себе зобов`язання, через що заборгованість за кредитним договором слід стягувати з відповідачів у солідарному порядку.
ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом та просила визнати припиненим зобов`язання за договором поруки від 05 грудня 2008 року № 09Ф-051208Р/S1.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що сплинув шестимісячний строк для пред`явлення до неї позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому порука є припиненою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Справа розглядалася в судах неодноразово.
Суворовський районний суд міста Одеси останнім рішенням від 23 червня 2016 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 18 617,24 грн, 13 459,41 грн - за відсоткам за користування кредитом, 5 000 грн - пені та судові витрати в розмірі 623,98 грн. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_1 відмовив. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив. Визнав припиненим договір поруки від 05 грудня 2008 року №09Ф-051208Р/S1 про забезпечення зобов`язань за кредитним договором від 05 грудня 2008 року № 09Ф-051208 Р . Стягнув з ПАТ "Кредобанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 551,20 грн.
Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позивач довів факт наявності заборгованості за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_2 . При цьому суд дійшов висновку про необхідність зменшення пені на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки розмір нарахованої пені фактично вдвічі перевищив розмір боргу за основним зобов`язанням щодо сплати процентів. Задовольняючи зустрічний позов та відмовляючи у задоволенні позову в частині солідарного стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1, суд виходив з того, що протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання кредитор не пред`явив вимог до поручителя.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 16 травня 2017 року рішенняСуворовського районного суду міста Одеси від 23 червня 2016 року залишив без змін.
Мотивував рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У липні 2017 року ПАТ "Кредобанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 23 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2017 року в частині часткового задоволення позову і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга ПАТ "Кредобанк" мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов`язань шляхом здійснення ануїтентних платежів, а поручитель відповідає у тому ж обсязі, що й позичальник за всіма зобов`язаннями останнього. Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення заборгованості з поручителя суди не з`ясували чи пред`явив банк вимогу до поручителя в межах шести місяців за кожним щомісячним платежем та не встановили за якими платежами порука припинилася, а за якими ще діє. Судами без належного обґрунтування зменшено розмір пені, яка підлягала стягненню.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20 квітня 2018 року справу № 523/19899/13-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю .
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 05 грудня 2008 року між ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 19 933,75 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,5 % річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення до 01 грудня 2011року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 05 грудня 2008 року між ВАТ "Кредобанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 09Ф-051208Р/S1, за яким поручитель відповідає перед кредитором в солідарному порядку в тому ж обсязі, що і позичальник.
ОСОБА_2 не виконувала належним чином взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого в неї утворилася заборгованість за кредитним договором, яка за розрахунком ПАТ "Кредобанк" станом на 23 червня 2016 року склала 60 298,02грн, з яких: заборгованість за кредитом 18 617,24 грн; за процентами за користування кредитом- 13 459,41 грн; пеня за прострочення грошового зобов`язання - 28 221,37грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального
права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 23 червня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2017 року фактично оскаржені ПАТ "Кредобанк" лише в частині вирішення первісних позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_1 та зменшення суми пені, а тому переглядаються Верховним Судом лише в цій частині.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.