Постанова
Іменем України
10 липня 2019 року
м. Київ
справа № 510/325/16-ц
провадження № 61-48837 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - Приватне підприємство "Влахос", ОСОБА_2
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Влахос" на рішення Ренійського районного суду Одеської області від 04 травня 2018 року у складі судді Сорокіна К. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від
29 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Калараша А. А., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Влахос" (далі - ПП "Влахос"), ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів оренди землі.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що у порядку розпаювання земель, переданих у колективну власність колишньому Відкритому акціонерному товариству "Насінницький радгосп "Перемога" (далі - ВАТ "Насінницький радгосп "Перемога"), Ренійською районною державною адміністрацією Одеської області було видано розпорядження № 69/А-2004 від 27 лютого 2004 року "Про передачу земельних часток (паїв) громадянам - власникам сертифікатів у спільну часткову власність", яке стало підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , яким земельну ділянку, загальною площею 133,78 га, яка розташована у масивах № 58, 59, 60, 61, 62 на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області та складається з п`яти земельних ділянок (кадастрові номери: НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 ), було передано в спільну часткову власність власникам земельних сертифікатів. Загальна кількість співвласників 1137 осіб.
Уповноваженою особою від співвласників земельної ділянки у державному акті визначено ОСОБА_2 .
З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, співвласникам стало відомо, що 01 жовтня 2015 року ОСОБА_2 без відома інших співвласників земельних ділянок уклав з ПП "Влахос" договори оренди землі.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не мав необхідного обсягу повноважень на укладення оспорюваних договорів оренди земельних ділянок, оскільки не є одноособовим власником земельних ділянок, а тому розпорядження ними повинно було здійснюватися лише за згодою усіх співвласників, позивач просив визнати недійсними договори оренди земельних ділянок (кадастрові номера НОМЕР_8 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 ), укладені 01 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та ПП "Влахос".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, кадастрові номери НОМЕР_8, НОМЕР_4, НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , укладені 01жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та ПП "Влахос". Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договори оренди зазначених земельних ділянок від 01 жовтня 2015 року, в порушення частини другої статті 203 ЦК України, укладено ОСОБА_2 без згоди усіх співвласників зазначених земельних ділянок, тобто укладено особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення цих правочинів, що є підставою для визнання їх недійсними відповідно до положень частини першої статті 215 ЦПК України.
При укладенні договорів оренди землі також порушено одну з істотних умов такого договору, передбачену статтею 15 Закону України "Про оренду землі", а саме визначено орендну плату у розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки землі, що є меншим за нормативно визначений мінімальний розмір плати за оренду земельних часток паїв, передбачений Указом Президента України від 02 лютого 2002 року № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року, апеляційну скаргу ПП "Влахос" залишено без задоволення, рішення Ренійського районного суду Одеської області від 04 травня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Апеляційний суд відхилив посилання ПП "Влахос" на підтвердження співвласниками земельних ділянок своєї згоди на укладення ОСОБА_2 з ПП "Влахос" договорів оренди земельних ділянок, загальною площею 133,78 га, кадастрові номери: НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, оскільки загальні збори мешканців села Котловина Ренійського району Одеської області, на яких було прийняте відповідне рішення, відбулися 26 жовтня
2018 року, тобто після ухвалення рішення суду першої інстанції, яким вирішено зазначений спір.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скаргаПП "Влахос", у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Ренійського районного суду Одеської області від
04 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від
29 листопада 2018 року, і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не з`ясували підстави виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку, загальною площею 133,78 га, яка розташована у масивах № 58, 59, 60, 61, 62 на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, ураховуючи, що згідно розпорядження Ренійської районної державної адміністрації Одеської області № 69/А-2004 від 27 лютого 2004 року, передача громадянам безоплатно у спільну часткову власність земельних ділянок, за рахунок земель, переданих у колективну власність колишньому
ВАТ "Насінницький радгосп "Перемога", поставлена у залежність від виконання пункту 3 вказаного розпорядження, у тому числі щодо організації робіт з перенесення в натурі меж земельних ділянок. Саме по собі включення
ОСОБА_1 до списку громадян-співвласників, яким надаються земельні ділянки, що є додатком до державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, не обумовлює наявність у нього відповідного права, за відсутності доказів вжиття ним заходів щодо виділення йому земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), що передбачені Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05 червня 2003 року, а також розпорядженням Ренійської районної державної адміністрації Одеської області № 69/А-2004 від
27 лютого 2004 року.
На дату державної реєстрації за ПП "Влахос" права оренди за оспорюваними правочинами, згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, єдиним власником спірних земельних ділянок був ОСОБА_2, а тому на укладення договорів оренди землі від 01 жовтня 2015 року не потрібна була згода співвласників земельних ділянок, зазначених у додатку до державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9 від 08 квітня 2004 року, частка яких у спільній частковій власності не була визначена, як того вимагає частина перша статті 86 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Заявник зауважив, що мотивуючи оскаржувані судові рішення необхідністю відновлення прав співвласників земельних ділянок, які були незаконно позбавлені права користування ними, суди першої та апеляційної інстанцій, не звернули увагу, що з вимогами про визнання недійсними договорів оренди землі від 01 жовтня 2015 року звернувся лише ОСОБА_1 , тоді як інша частина співвласників, відповідно до протоколу № 1 від 26 жовтня 2018 року загальних зборів мешканців села Котловина Ренійська району Одеської області, підтвердила свою згоду на укладення ОСОБА_2 оспорюваних правочинів.
Зважаючи на те, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та з огляду на те, що положення чинного законодавства України, якими урегульовано відносини з оренди землі, що перебуває у приватній власності України, а саме Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", Податкового кодексу України та Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", не покладають на учасників правовідносин з оренди землі приватного сектору обов`язку ініціювати приведення орендної плати у відповідність до положень податкового законодавства України, висновки судів про недотримання сторонами істотних умов договорів оренди землі щодо визначення ціни є необгрунтованими.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просив відхилити касаційну скаргу
ПП "Влахос". Зазначив, що посилання ПП "Влахос" на непроведення районним відділом земельних ресурсів Ренійської районної державної адміністрації Одеської області робіт з перенесення у натурі меж земельних ділянок не відповідають дійсності, оскільки до кожного договору оренди додані акти приймання-передачі (на місцевості) земельної ділянки, переданої у короткострокову оренду ПП "Влахос", у яких вказані кадастрові номери земельних ділянок та розмір площі, що свідчить про наявність меж земельних ділянок.
Надання відповідачем протоколу № 1 від 26 жовтня 2018 року загальних зборів мешканців села Котловина Ренійського району Одеської області після ухвалення рішення судом першої інстанції свідчить про те, про визнання відповідачами необхідності надання співвласниками земельних ділянок попередньої згоди на укладення договорів оренди земельних ділянок.
Крім того, судами правильно визначено, що зафіксований у договорах оренди землі розмір орендної плати не відповідає Указу Президента України від
02 лютого 2002 року № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)".
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" члени Відкритого акціонерного товариства "Семсовхоз "Перемога", у колективній власності якого знаходився земельний масив на території Котловинської сільської ради Ренійського району, оформили сертифікати на земельні паї та відповідно до законодавства здійснили розпаювання землі з передачею її у спільну власність.